– Доню, приїжджай негайно!, – тремтячим голосом сказала мама. Я зрозуміла, що сталося щось непоправне, лиш би не з татом
Сіла в таксі і приїхала до батьків, вони обоє сиділи бліді, а навпроти них весело усміхалася дівчина, молодша за мене років на двадцять… – Привіт! Я твоя молодша
Не розумію чому, але всі кажуть, що у мене важкий характер! Деякі навіть називають мене відьмою, але позаочі
Особисто я вважаю, що це все через мого чорного кота Каспера, який мружить очі з мого вікна. Особливо ефектно це виглядає, коли вечір, а кіт сидить на підвіконні
– Нащо ти, Валю, сина додому приймаєш? Він отак і буде бігати від жінки до тебе!, – говорили не раз сусіди жінці, але та лиш рукою відмахувалася.
– Від доброї жінки ніхто не тікає!, – впевнено казала вона та годувала синочка відбивними та борщиками, бо бідна дитина голодна. Валя любила свого сина Юрка і була
Ніколи не розуміла приказку, що якщо Бог дав дитину, то дасть і на дитину. Я була переконана, що до цього питання потрібно ставитись із самого початку дуже відповідально, тож коли моя сестричка не маючи ні квартири, ні чоловіка толкового повідомила нас. що скоро мамою стане, я цю ідею не підтримала. Минуло дванадцять років і мій бумеранг таки мене наздогнав
Ніколи не розуміла приказку, що якщо Бог дав дитину, то дасть і на дитину. Я була переконана, що до цього питання потрібно ставитись із самого початку дуже відповідально,
Сестра приїхала не відразу після мого дзвінка, а десь за три дні. Походила подвір’ям поохкала, скрушно головою похитала, руками помахала і бачу, що збирається таки уже назад до себе повертатись, бо зайшла в хату за ключами від авто. Знаєте, я такого від себе не очікувала зовсім – за три секунди я вже сиділа за кермом свого авто і газонувши виїхала із подвір’я. Хай мама мене простить, але іншого виходу я просто не мала
Сестра приїхала не відразу після мого дзвінка, а десь за три дні. Походила подвір’ям поохкала, скрушно головою похитала, руками помахала і бачу, що збирається таки уже назад до
Я увійшла у кімнату і дар мови втратила. Свекруха дивиться на мою доньку і сльози радості втирає. Бере до рук дзеркало: “Дивись онучечко якже тобі гарно. Носи, моя хороша та бабусю згадуй”. У мене аж підстрибнуло усе всередині. Прожогом до дитини і оте все із неї познімала. Віддала свекрусі і попросила самій те все носити і згадувати, а нам воно не треба і край
Я увійшла у кімнату і дар мови втратила. Свекруха дивиться на мою доньку і сльози радості втирає. Бере до рук дзеркало: “Дивись онучечко якже тобі гарно. Носи, моя
Дванадцять тисяч я витратила тільки на те, аби стіл гарний накрити для сватів майбутніх. Перша ж зустріч, треба було справити гарне враження. Навіть шпалери у кімнаті переклеїли і стіл новий придбала. Ну правда, не сидіти ж родичам майбутнім у ремонті п’ятирічної давнини і за столом, що ще мене молодою пам’ятає. А коли ми поїхали Олю сватати, то я чекала чого завгодно, але не такої зустрічі
Дванадцять тисяч я витратила тільки на те, аби стіл гарний накрити для сватів майбутніх. Перша ж зустріч, треба було справити гарне враження. Навіть шпалери у кімнаті переклеїли і
Тридцять років тому я вийшла заміж за Семена. Була я у нього третьою офіційною дружиною. Відмовляли мене від того шлюбу усі, але мені було сорок, кавалерів окрім нього я не мала. Подумала собі, що хоч гляну, що то таке бути жінкою заміжньою, бо подруги уже й розлучились удруге, а я ще у дівках ходжу. І ось не стало мого Семена, а на подвір’ї з’явились незнайомці
Тридцять років тому я вийшла заміж за Семена. Була я у нього третьою офіційною дружиною. Відмовляли мене від того шлюбу усі, але мені було сорок, кавалерів окрім нього
Ніхто не давав надію на чудо, а вона все сиділа і молилася, обіцяла, що все у них буде по-іншому, тільки дайте їй, небеса, шанс!
Ну і що, що чоловік? Є і є… Вже й не пам’ятає. Коли вони одружилися і заради чого… Просто живуть разом, щоб не так сумно, не так одиноко,
На порозі стояла молода дівчина з дитиною і я знала вже все наперед, що вона скаже. Не очікувала від себе такого спокою, навпаки, хотілося їй порадити те саме – покинь і влаштовуй своє життя!
Дивовижно просто, як смішно буде звучати від молодої дівчини, що вона кохає мого п’ятдесяти трирічного чоловіка, підприємця середньої руки… «Господи, дитино, – думала я, – що ж з

You cannot copy content of this page