Історії з життя
Ми з чоловіком моїм зібравши досить таки великий пакунок подарунків із кульками і букетом чекали під дверима коли ж нашу куму випишуть із немовля. Вони себе не виказали
Ніяких чеків я не зберігала і якщо чесно, не розуміла навіщо. Просто приїздила раз на рік, вручала брату кілька тисяч євро, адже саме він був в Україні і
– Марино!, – вивів мене з задуми вигук, я ніяк не могла зрозуміти, що хоче від мене цей сивий чоловік і звідки він мене знає, – Марино, це
– Як це заміж за Васю, – чую голос своєї свекрухи, – Аліночко, ти ж минулого тижня казала, що за Петрика заміж вийдеш!? – Я передумала, – каже
Час моєї юності припав на часи, коли економістів було на кожному кроці пачками і заробляли вони копійки. Я ж фиркнула і поїхала в столицю. – То ви тут,
У мене від попереднього шлюбу двоє дітей, двоє хлопців десять і тринадцять років. Ми жили в орендованій квартирі і якось зводили кінці з кінцями. Аліментів не вистачало, я
Руслану моєму сорок три роки, я на рік молодша, у нас двоє чудових дітей. а зараз час такий скрутний, що просто тримаєшся за рідних, як за свій маленький
Ми з чоловіком живемо разом вже двадцять три роки, зійшлися, коли нам було за тридцять і збудували міцну родину. Бог не дав нам діток, тому ми живемо один
Коза! Аж на зубах скрипить це слово. Ота маленька рогата худобина об’їла мені молодий сад, зіпсувала грядки і відправила на вічний спочинок жоржини, які я придбала за вісімсот
Ми були в одній компанії, я, Іванка і Вікторія. Разом ми ходили на танці і отак відтоді й здружилися. Всі хотіли в нашу компанію, ми були, на наш