Історії з життя
Селом пройти не можу тепер. Так і чую, як з усіх сторін у мій бік шиплять. Хто сміливіший то в очі каже, що наша сім’я дуже не гарно
Найбільшою мрією мого чоловіка було мамі допомогти. Це була одна із основних причин чому ми із ним за кордон на заробітки подались. Вона його із сестрою сама ростила
Майже тридцять років мої свекри на заробітках були. Їздили спочатку на сезонні роботи, а останні два десятиріччя в Італії доглядали людей літніх. нині обом уже за сімдесят і
У свої 38 і я вже двічі бабуся. Сама дуже рано заміж вийшла і син з донькою ще до двадцяти встигли мене ощасливити. І ось нещодавно на нас
Я ті всі заходи одразу на корінню присікла: – Я ще в доброму здоров’ї і не сумую, а як мені вас буде треба, то я вам скажу. Хитрі
«Вміла мати брови дати, карі оченята та не вміла на цім світі щастя-долі дати»… Ці Шевченкові рядки Марічка вчила на уроках і вже тоді малою знала, що це
Відколи себе пам’ятаю, ми ввесь час були в баби Стефи. Вона нам ніяка не бабуся, але мама так часто нас залишала самих, що вона стала нам за рідну.
Яків дуже пишався своїми трьома синами. Дві доньки сприймалися в родині, як прислуга: спекти-зварити, попрати-помити, в городі сапати-полоти. Яків вважав себе добрим батьком, і дочкам він нізащо б
Три роки тому я повернулась із Італії. там я була заміжня, чоловіка мого не стало і я повернулась. Звісно, приїхала я далеко не з порожніми руками і якийсь
Ніколи мій син не був ідеальний. З самого дитинства ми із чоловіком багато мороки із ним мали, а як виріс, то й за голову узялись. Вже скільки коштів