Історії з життя
Останні кілька років, коли до мами приїжджала в гості, у неї все було добре. Чаю зробить, на стіл до чаю бутерброди понамащує чи пиріжків заздалегідь напече з рибкою.
– Мамо, та вам ще жити і жити, ще Марійку переживете. – Дай бог, – просила матір. Її Марійка, її доня, її радість росла як і всі дівчатка:
Мокрий сніг падав і падав, осідаючи на дахах і деревах. Марина дивилася на налиплі пухнасті квіти на її кущі гібускусу, виглядало, що засохлі патики зацвіли ніжним білим цвітом.
Ми довго не наважувались на цей непростий крок. Спочатку, навіть розмовляти про це не бажали, але їй щоденно ставало все гірше, тому ми все ж наважились. Проте, несподівано
Мій чоловік завжди хотів великий будинок для всієї родини. Я, коли ми дім будували, наївно думала, що велика родина буде нашою. Ну ніяк я не могла очікувати того,
Учора я з донькою востаннє спали у своїх ліжках, пили каву на своїй кухні. Ні наш дім не розлетівся на друзки, він цілий. Просто ми нині на вулиці
Ми не мали бажання, але ж хто нині запитує – все ж перебрались з дітьми до моєї мами в місто. Вона нам одразу сказала, що має власне життя
Ми з чоловіком одразу після одруження поставили собі за мету придбати власне окреме житло. Їздили в на заробітки, куди тільки могли, але осіли тут, в Чехії. Заробітки тут
Щойно світла не стало і зв’язку я вирішила сама собі роботу знайти. Антресолі. я до них уже років зо три не дивилась. там мій чоловік свої рибальські снасті
Маю подругу Люсю, яка все життя намагається триматися мене, хоч це всім зрозуміло, що їй до мене далеко. Бо на моє щастя, я заміж вийшла вдало, а вона