Історії з життя
Напевно, занадто високо поставлена планка не давала шансу бодай одному претендентові дотягнутися до Ярини. Ростислав навіть не уявляв, як до неї підступитись і врешті, зважився на хитрість. Пише
Даша на малюка навіть не поглянула. Одягнула дорогу сукню, зробила макіяж і пішла назавжди. Мене перевели в палату тільки під вечір. Там я побачила два ліжечка, в яких
Батьки Вані та Лесі мешкали по сусідству, сім’ями дружили, тому і діти росли, мов брат і сестра. Ваня був відповідальним за Лесю – стежив, щоб ніхто її не
Вона пробиралася у вагон, щоб ніхто не бачив. Озиралася навкруги, щоб ніхто її, бува, не помітив. Нервово шарпала за руку свою Марічку, гримала на неї. Бо не до
Дощ лив як з відра. Поминальний обід завершився. Вони лишилися з Улею удвох – не лише в порожнім залі, але в усьому світі. І без того схожі як
Копати картоплю Карпенки мали із синовим сімейством. Пообіцяв, що привезе свій виводок, наймуть тракторця і за день впораються. Старі кілька днів переживали, чи приїде невістка. Бо щось у
Покоївка мала обслуговувати святкову вечерю, і їй нікуди було подіти свого 4-річного сина. Багатій, на якого вона працювала, знав, що вона мати-одиначка, тому дозволив привести хлопця в дім.
— Геннадій Дмитрович, твій син. Якщо не віриш, документи покажу. Виявляється дітей можна мати від кого завгодно, а батьком записують законного чоловіка. – засміялась Тая. – Ой можна
– Я не тримаю тебе, – мовила. – Саме тому, що кохаю, я відпускаю тебе. Бачу: твоє серце заполонила Ірина. Хоч як не просто мені це говорити, але
А у 10 років Світлана випадково дізналася таємницю своєї появи на світ. У той сонячний, теплий день її життя перевернулося з ніг на голову. Пише Волинська газета Нетипова