fbpx
— Це, твій син. Якщо не віриш, документи покажу. Виявляється дітей можна мати від кого завгодно, а батьком записують законного чоловіка. – засміялась Тая. – Ой можна подумати ти три роки заробітків святим там був. Та ви, чоловіки й дня без жіночого тепла не можете, а тут три роки. Просто твої зради не помітні, а я ось, згадку нам залишила
— Геннадій Дмитрович, твій син. Якщо не віриш, документи покажу. Виявляється дітей можна мати від кого завгодно, а батьком записують законного чоловіка. – засміялась Тая. – Ой можна
– Я не тримаю тебе, – мовила. – Саме тому, що кохаю, я відпускаю тебе. Бачу: твоє серце заполонила Ірина. Хоч як не просто мені це говорити, але бажаю вам щастя
– Я не тримаю тебе, – мовила. – Саме тому, що кохаю, я відпускаю тебе. Бачу: твоє серце заполонила Ірина. Хоч як не просто мені це говорити, але
А у 10 років Світлана випадково дізналася таємницю своєї появи на світ. У той сонячний, теплий день її життя перевернулося з ніг на голову
А у 10 років Світлана випадково дізналася таємницю своєї появи на світ. У той сонячний, теплий день її життя перевернулося з ніг на голову. Пише Волинська газета Нетипова
Її Іванко далеко від рідного дому. Як поїхав на заробітки десять літ тому, так і не бачилися. Де його тільки не носило! Чехія, Італія, Голландія. Прислав фотографії. Будинок в них великий, двоповерховий, басейн на подвір’ї, сад… Кличе її в гості. Та куди в таку далеку дорогу. Тільки подумає про це серце заходиться, а як літаком летітиме?
Прокинувшись, Маруся встала з ліжка, накинула на плечі кожушок, всунула ноги в теплі бурки і клякнула перед образами. “Боженьку мій милосердний, дякую Тобі уклінно за Твою любов до
Марійка за звичкою садила город, тримала свиню, хоч скільки їм треба. Часто зимовими вечорами, сидячи перед телевізором, жінки думали невеселі думи. “Все життя слухала батька, а тепер що?”
Марійка з’явилась на світ кволою – скоріше, ніж мала та й мати її вже була немолода. З малих років дівчинку виховувала бабуся: батько роз’їжджав по новобудовах, мати –
Неля гладила рукою подарунок, роздумувала про себе: «Мій Микола їде на роботу о четвертій ранку, повертається близько дев’ятої вечора, ледве встигає поїсти гарячої страви та випити чаю. На розмови часу не вистачає. І так день у день, а я молода, здорова, роботою не обтяжена, сам винен, що знайшла іншого
Неля і так і сяк крутилася перед дзеркалом автівки, роздивляючись, як виблискує золотий ланцюжок на її шиї. Потім кинулася на шию Толяну: – Дякую, зайчику, це ж мрія
У Світлани особливо не було часу копатися в деталізації витрат. Стільки часу прожили разом, ділилися всім. Їй і на гадку не спадало, що чоловік може вести подвійну гру. До того ж, вона вважала його дуже “домашнім”
Безліч разів ми чули фразу, що гроші міняють людину. Звичайно, не гроші самі по собі, а ті можливості, та свобода, яку вони дають. Неможливо стверджувати, що міняють обов’язково
Минув місяць. Кавалер справно перевіряв Любку на вірність, пригощав пиріжками під час обіду та забирав із роботи. Він був щедрим – ніколи не шкодував грошей на їжу, допоміг заплатити кредит, подарував Любці джинси, про які зі своїми статками вона не могла й мріяти. Все змінилось в один день. Навіть в одну хвилину
Любаша мовчки рахувала біля каси гроші, злилася: – Мабуть, знову доведеться щось із продуктів залишити на касі, явно не вистачає грошей, щоб усе оплатити! Ось іще у кишеньці
Додому Світлана повернулася збайдужіла до всього. Те, що їй напророкували розлучення, іншу жінку, яка є в Андрія, більше не хвилювало, їй усе стало байдуже. Аж доки з роботи не повернувся чоловік
Додому Світлана повернулася збайдужіла до всього. Те, що їй напророкували розлучення, іншу жінку, яка є в Андрія, більше не хвилювало, їй усе стало байдуже. Аж доки з роботи
Ользі, мов на гріх, не подобався жодний парубок. Та якось несподівано запав у серце один приїжджий шабашник – і ростом нижчий за неї, й лицем, як казали у селі, не вийшов
Старенькі Ольга та Катерина гріють боки проти сонечка. Сидять собі на колоді і згадують минулі часи. Гай-гай, скільки літ пройшло-пробігло відтоді, як вони дівували! – Шкода, – поправляє

You cannot copy content of this page