fbpx
Історії з життя 0
Зізнаюся, виходила за Михайла без найменшої краплі любові. Я просто розуміла, що витягнула собі квиток в щасливе безбідне життя і це гріло мені душу, коли він одягав мені на палець обручку з діамантом
Сама я з дуже простої середньостатистичної сім’ї. Мати все життя в шкільній бібліотеці книжки
Історії з життя 0
Прокинувшись рано-вранці, Ангеліна пішла в кімнату, де спала Тетяна, але на акуратно застеленому ліжку вона побачила тільки записку: “Я вирішила поїхати, не дочекавшись Толі. Я багато чого зрозуміла”
Всю дорогу вона кипіла і готувалася, в будинку, куди їхала, все потрощити, а “цю”,
Історії з життя 0
Десять років тому на весілля ми з чоловіком від його бабусі отримали шикарний подарунок – ключі від двокімнатної квартири у нашому місті. Скажу чесно, цього ніхто не очікував і від бабусі не просив. Але дарованому коневі, як відомо, нікуди не зазирають, тому ми радо прийняли цей дар. А даремно. Ой як даремно
Десять років тому на весілля ми з чоловіком від його бабусі отримали шикарний подарунок
Історії з життя 0
Максим пішов у храм. Всю дорогу повторював про себе: Допоможи, не покинь Миколку без матері. Мені одному з ним не впоратися»
Максим вийшов з автобусу і озирнувся. Білий сніг засліплював. «Іди уздовж вулиці, від будинку
Історії з життя 0
Чоловік попросив мене схуднути, щоб зберегти сім’ю. Я більше не ображаюся, це вже в минулому Залишилася вдячність. Адже, якби не його ультиматум, Бог знає, як би склалося моє життя
Ми були одружені 14 років. Всяке бувало, суперечки, примирення, невірність. Я багато на що
Історії з життя 0
У перший же день нашого знайомства Інна Анатоліївна вирішила показати хто ж головний. Не соромлячись сказала мені щось уїдливе з таким усміхненим і добрим обличчям, що я не одразу і зрозуміла сенс її слів. А от коли дійшло, одразу пішла з козирів
Ми з чоловіком і дітьми живемо разом з його мамою. Так склалися обставини, і
Історії з життя 0
З острахом очікувала на родичів, чую – замок клацає, в квартиру зайшли. Одяг накинула, посмішку натягнула на обличчя, виходжу зустрічати. А мій Олексій один прийшов
Гості на порозі. – Варю, я не буду додому заїжджати, відразу після роботи на
Історії з життя 0
Я намагаюсь тримати себе в руках але кожного нового дня це все важче. Я дивлюсь на неї і прошу себе бачити в ній мою рідненьку хорошу, добру маму. Благаю себе пам’ятати і розуміти, що це не вона – це старість. Часто плачу на кухні коли ніхто не бачить, бо вже на ранок я повинна бути собою – усміхненою, всерозуміючою для мами і такою що все згладить і залагодить для родини
Я намагаюсь тримати себе в руках але кожного нового дня це все важче. Я
Історії з життя 0
Це сталося зовсім недавно і, чесно кажучи, похитнуло мою віру в рідного сина. У молодості я і мій чоловік майже нічого не витрачали на себе. Все, що заробляли вкладали в сім’ю. А заробити прагнули якомога більше
До того моменту, коли ми задумалися про нащадків, ми вже встигли придбати однокімнатну квартиру.
Історії з життя 0
Моя прабабця колись розповіла мені таку історію. Дівчиною вона занедужала на тиф. І так, що вже майже прощалася з світом Божим. Їй виділили окрему тарілку, ложку, чашку, а братам і сестрам заборонили спілкуватися з нею, щоб не наражати їх на небезпеку
І от одного разу підходить до неї тато і каже: – Катю, скажи, чого

You cannot copy content of this page