Олег втомлено відчинив двері. Знав, що дружини вдома немає, адже на гостині його батьки. Чекав звичного у таких випадках вечора, але того, що сталось, точно не очікував
Хочу спершу сказати кілька слів про сім’ю свого чоловіка. Дітей лише троє. Два брати
Мамо. – заговорила Ольга тоном вихователя в садочку – Чому це ти на нас узагалі розраховуєш. Я працюю і чоловік зайнятий. Перш ніж брати таку квартиру, потрібно було все зважити, грошей накопичити, а не от так робити
Батько і мама Ольги старались від усієї душі, щоб дати дочці освіту та взагалі
Батька Віктора не стало кілька тижнів тому. Самі розумієте, не до веселощів людині. Та й сам Віктор людина замкнута до краю, але сьогодні не зміг змовчати. Висповідався
Сьогодні я випадково зустрілась зі своїм  добрим знайомим. Ми випили кави та поговорили про
Ми тут їй гостинців привезли. Зможете передати? – дивиться на мене з надією старенька, – У неї сьогодні ювілей, а телефон вимкнений. Чотири години під під’їздом стоїмо
— А де Людочка? Ви давно її бачили? На телефон не відповідає. Може, щось
Максим оголосив, що його обраниця чекає на дитину, і незабаром він стане батьком. Вся рідня була у захваті. Олена Вікторівна дякувала Богові, що її улюбленому синові так пощастило. Не раділа лише рідна сестра
Олена Вікторівна дуже любила свого сина Максима. У неї ще була молодша дочка Женя,
Семен мріяв, як отримає зарплату, візьме Людмилу за руку та приведе до взуттєвої крамниці. Якась усміхнена продавчиня підійде і запитає: «Я можу вам чимось допомогти?» І тоді Семен скаже: «Принесіть для моєї дружини найкращі зимові чоботи тридцять восьмого розміру
Семен не знав, як він скаже про це дружині. Ноги немов налиті свинцем, не
Сашко був вражений, що така розумниця Марта в побуті просто нестерпна мегера, яка до всього прискіпується і все їй не подобається
” Стара діва, – виклично відрекомендовувалася Марта”. Цей «статус» видавався їй настільки абсурдним, наскільки
Що ти, онученько, мама не дозволить. Вона і так злиться, коли ти до мене приходиш, боїться, що я тебе проти Семена налаштовуватиму. А навіщо це мені, ну не склалося в неї з моїм сином, буває, зате ти є, моя улюблена співоча пташка!
Бабулечка. — Бабусю, чому мама весь час на мене покрикує? То співаю голосно, то
Яка ж ти безталанна. Такого гарного чоловіка покинула. Кому ти тепер потрібна? Ревнивице.
– Алло, Сидоренко? А ти коли свої речі забереш? Замучилась уже об твої валізи
Я свій материнський обов’язок виконала, — цілком серйозно сказала жінка, — виховала тебе до повноліття. Тепер твоє життя мене не стосується. Ти маєш місяць, щоб з’їхати з квартири
Марина втомлено відкинулася на спинку дивана. День був по—справжньому важкий: чотири пари в інституті,

You cannot copy content of this page