Історії з життя 0
Коли ми з Олею тільки побралися, мама любила приходити до нашої квартири підказувала моїй дружині багато чого, бо ж та була молода і геть не розумілась, як правильно вести господарство
Ми з моєю дружиною Олею одружилися понад рік тому. У спадок від її бабусі
Історії з життя 0
Я хочу розповісти цю історію не для того, щоб скаржитися чи співчуття шукати, а радше щоб поділитися і разом із вами посміятись
Я завжди вважала себе сильною, незалежною жінкою, яка не боїться життєвих труднощів, і навіть,
Історії з життя 0
Весільний танець спогадів
В одному мальовничому селі, де кожен знав одне одного, а новини розліталися швидше, ніж
Історії з життя 0
Я стала на бік мами, бо її точка зору була правильною і раціональною. Але мій чоловік був категоричним, він сказав, що коли я підтримую маму, то значить, не ціную його думку, значить, я вибираю матір, а не його
– Ти вибираєш квартиру, а не мене?, – казав він мені, хоч я вибирала
Історії з життя 0
Доцю, — відповідала вона спокійно, — я вже в житті виспалася. А тобі зранку з малюком бігати, ще й домашніх справ повно. Дай-но хоч трохи розвантажу твою молоду голову
Мене звати Світлана. Я давно хотіла поділитися своєю історією, бо так часто чую від
Історії з життя 0
Я сама виховувала Павлика. То була помилка молодості. На роботі мене преміювали путівкою в санаторій. А там… Літо, море, знайомство, вечірні зорі… Він, хлопець моєї мрії, стрункий і високий, з густим каштановим волоссям і очима кольору моря, називав мене «моє Сонечко»(я – Софія). Романтика… Ми обмінялися адресами, номерами телефонів. Все було серйозно, йшло до продовження стосунків після нашого відпочинку
Я сама виховувала Павлика. То була помилка молодості. На роботі мене преміювали путівкою в
Історії з життя 0
Та ж я двадцять років у нього вкладала! Поки був малий, платила за всі його секції, гуртки. В інститут допомогла вступити, а потім влаштувала його на нормальну роботу
Я працюю в нашому офісі вже багато років. Переважно приходжу, коли можу, бо маю
Історії з життя 0
– Чому ми так пізно зустрілися, – питала я його, а він не розумів, чому в моєму голосі стільки туги.
То було давно, мені тоді було сорок п’ять років і я була ображена на
Історії з життя 0
– Ви Світлана Петрівна?, – спитала вона мене і було видно, що від моєї відповіді залежить і її доля
– Циц! Я так глянула на чоловіка, що він все зрозумів. Бог дав мені
Історії з життя 0
У наш час жінка має тримати сім’ю на своїх плечах, бо чоловіки — це квіти життя, а особливо такі, як мій син
Я ніколи не вважала себе слабкою, але життя зі свекрухою навчило мене, що внутрішня

You cannot copy content of this page