Коли мачуха прийшла з вимогою аби я відмовилася від своєї частки дому на користь зведеної сестри, то я ні хвилини не сумнівалася, що роблю правильно. Хай не з юридичної точки, але з душевного спокою
Дім для мене – це місце, де ти закриваєш двері перед вітром, небажаними гостями,
Я вже звикла, що тільки я біля квартири, як вона наче на мене чатує та двері прочиняє
Спочатку я до сусідки поставилася насторожено, я не дуже люблю, коли в моє життя
Хіба я про таке собі могла уявити, що мама моя таке мені зробить і де я тепер маю дітися в шістдесят років
Я навіть не можу описати той стан, в якому перебуваю, бо мене практично рідна
Мене звати Ліза, і я донька тієї самої жінки, яка вирішила на схилі років кинути все й переїхати в Єгипет
Мене звати Ліза, і я донька тієї самої жінки, яка вирішила на схилі років
– І не знав, як тобі сказати, бо ти могла не правильно зрозуміти.
Пригадую, що тільки очима кліпала, бо таке можливе лише в якомусь жарті. Але ні,
Катю, я маю бути чесним, — сказав він, коли ми вперше торкнулися теми його сім’ї. — Я вже півтора року не живу вдома. Усе через постійні непорозуміння із тестем
— Я ніколи не буду з нею щасливий, — приречено мовив Михайло, — але
Не розумію, чому свекруха так реагує, адже така розв’язка прогнозована. Не раз я їй говорила про те, що її світогляд застряг в дев’яностих і не треба його ще на моїх доньок поширювати, але ж її неможливо було переконати
Скільки я витратила часу та нервів, щоб обмежити її вплив на дітей, бо вона
Коли свекруха зажадала аби квартира була куплена на її ім’я, то я не мала нічого проти, адже більшу частину грошей давала саме вона. Та й квартира була велика, трикімнатна, їй там буде місце всім нам буде місце. Ось така я була наївна.
Моя свекруха працювала в Італії і передавала сюди гроші. Спочатку вона думала, що буде
Звичайно, що я знала, що Владислав приїхав в село, як і знала те, що буде мене шукати. Не хотіла я с дна душі те все піднімати, тай що він мені міг сказати, що тоді злякався і послухав мами? «Цікаво таке почути від п’ятдесятирічного чоловіка», – подумала я і усміхнулася, від цього наче всі клопоти й зникли
Ми з Владиславом ходили в школу разом і любили один одного з тим трепетом,
Діти все не йшли і я прийшла під двері, щоб їм ще раз нагадати, як почула розмову, від якої мій настрій вивітрився.
Був звичайний день, прийшов син з невісткою додому з пар, а я вже все

You cannot copy content of this page