fbpx
Історії з життя 0
Коли ті хто так і не виїхав із нашого села, запитують у мене, чому ж я в такі умови повернулась, то я ховаючи очі відповідаю, що скучила за домом рідним і як би не було, а вдома таки вдома. Люди кивають головами і зітхають скрушно. А мені соромно сказати правду.
Коли ті хто так і не виїхав із нашого села, запитують у мене, чому
Історії з життя 0
Я додому на свята на крилах летіла. Везла з собою дві величезні торби подарунків для всіх. дуже хотілось родину у ці часи складні порадувати, тож не скупилась і гроші і гостинці у мене з собою били значні. Хіба ж знала, що мене уже за день з доччиної квартири вивезуть у дім холодний
Я додому на свята на крилах летіла. Везла з собою дві величезні торби подарунків
Історії з життя 0
Після розлучення я вирішила обручку не знімати. По-перше, так менше людей лізе в душу з питаннями, особливо знайомі, які краєм вуха чули, що ти одружена, а тут гульк – без обручки
По-друге, це убезпечує від настирливих залицянь неприємних типів, які вважають, що, коли тобі під
Історії з життя 0
Зося, як завжди, принесла дідові пенсію, перерахувала та тицьнула галочку, де підписати. швидко відрахувала гроші і дала підписати. Дід не звернув увагу, що вона рахуючи двічі назвала цифру, але раз поклала купюру
Жив собі на світі старезний дід Михась з чорним-пречорним котом Дідьком. В селі люди
Історії з життя 0
За тиждень до свят я вирішила переміряти одяг і в разі чого провітрити, ніби, бог напоумив! В штани я ще влізла, але застібнути – ніяк! Ні лежачи, ні стоячи, ні догори дриґом!
Бажання насправді здійснюються, просто сам процес буває не дуже приємним – це я на
Історії з життя 0
За молоддю непомітно спостерігала якась чорнява жінка. Коли Світлана залишилася сама, вона швидко наблизилася до неї, щоб щось сказати. Дівчина злякано заперечила, прийнявши її за цигфнку: ні, ні, ні, не хочу, щоб ви ворожили. – Та я й без ворожіння скажу тобі
– Є діти, любі й нелюбі, – з сумом говорила Ліда, маючи на увазі
Історії з життя 0
Сиджу – нікого не чіпаю, аж тут Оксана з другого під’їзду: – Чула, Любо, що твоя дочка розлучилася, – отак веселенько каже та в очі заглядає
Так, ніби це мій Степан забрав сподні в кулак і побіг до неї жити.
Історії з життя 0
Мені нема коли з тою куркою було бавитися, та й нащо мені було її везти? Я що просила? Лиш один клопіт з такими «подарунками», – жалілася вона на завдані сестрою прикрощі, – Я вже нічого з села не хочу, бо все, що мені треба є в магазині. А вона чогось везе. Сто раз їй кажу, але не доходить
– Тітко Стефко, бачу у вас вчора були гості, – привіталася я з сусідкою,
Історії з життя 0
Скільки років вже живемо у шлюбі, а мене досі дивують батьки дружини. Кілька років тому теща та тесть подарували нам свою дачу, сказавши, що вона їм не потрібна. То була перекошена фанерна хатина “времянка”, як казав тесть. Ми були щасливі такому подарунку, адже давно мріяли про дачу, але коштів на її купівлю не мали
Скільки років вже живемо у шлюбі, а мене досі дивують батьки дружини. Кілька років
Історії з життя 0
І якщо все з чоловіком у нас гаразд, то позицію його рідної матері я зрозуміти ніяк не можу. Вона уже років із двадцять за кордоном на заробітках. Мого чоловіка бабуся виховала і виростила. свекруха не цікавиться ні мною, ні сином, про елементарну допомогу я взагалі мовчу
Ми одружилися два роки тому, і я й досі щаслива, жодного разу не пошкодувала.

You cannot copy content of this page