Історії з життя 0
Їхати до батьків у мене охоти зовсім не було. Оті мамині слова: “Нам усім треба серйозно поговорити”, нічого доброго не віщували. Та й здогадувалась про, що мова буде, тому і зітхала важко дорогою
Їхати до батьків у мене охоти зовсім не було. Оті мамині слова: “Нам усім
Історії з життя 0
Знаєте, мені інколи аж смішно стає, коли мені близькі люди кажуть, що я маю навернутися до Бога, бо я не в ту, видно, церкву ходжу
– Ти що в якійсь вірі?, – питають вони мене і так ще дивуються,
Історії з життя 0
Ніхто з нашого оточення не розумів, чого я вирішила поставити крапку на нашому шлюбі, адже п’ятнадцять років якось прожила. Ба більше скажу – мені всі подруги заздрили, що я такого чоловіка маю, та як живу, та діти є
Мама навіть таке вже сказала, що мені сміятися захотілося: – Та як він когось
Історії з життя 0
Сестра дивиться на мене, наче забула нашу домовленість, бачте, я маю в неї хату знову купити, бо ж гроші віддала лише при свідку – мамі, якої зараз і нема, дев’ять днів за нею
Сестра моя була проти того аби я жила з чоловіком на пенсії у мами,
Історії з життя 0
Вийшла я заміж вдруге пізно, моя донька вже була доросла і вона фактично наполягала аби я вдруге одружилася, «щоб не було сумно і одиноко» і тепер я маю такі танці, що вже мені геть не сумно, а як з цього вийти – ото вже питання
Отож, мені було сорок дев’ять років, коли я наважилася таки на цю авантюру –
Історії з життя 0
Ох і сцену вона влаштувала. Хлипає, очі закриває, за стіни тримається. “Мамо, як ви могли, я вам вірила”. А я дивлюсь на неї і не розумію з чого такі концерти робити? Кого я виховала? Як вона такою виросла?
Ох і сцену вона влаштувала. Хлипає, очі закриває, за стіни тримається. “Мамо, як ви
Історії з життя 0
Я слухала свого чоловіка і ковтала сльози. Він мене не розумів, життя нашого не розумів. Ота різниця у менталітетах, про яку мене дівчата наші попереджали таки давалась взнаки. Маріо все ніяк не міг втямити, чого я мушу допомагати своїй матері. Те що у неї крім мене ще восьмеро дітей для нього не було аргументом
Я слухала свого чоловіка і ковтала сльози. Він мене не розумів, життя нашого не
Історії з життя 0
Звичайно, що я теж люблю подругам і на дітей, і на чоловіка, і на життя пожалітися, як без цього. Але ж усе має міру, бо слухати те, що розповідає про своє життя Марина, то таке відчуття, наче вона тим насолоджується
Ми з подругами зібралися на черговий дівич-вечір, адже, що на ті сорок вісім років,
Історії з життя 0
Інколи я не можу заснути чи прокидаюся від думки, що я могла б зараз бути геть сама, тоді навшпиньки йду в дитячу, щоб перевірити чи не розкрилися онуки, поправляю ковдрочки, а далі йду молитися і дякувати Богу, що багато років тому не дав мені зробити непоправне
Я була гарна, справді, але у нас в селі багато гарних дівчат, конкуренція була
Історії з життя 0
Я саме маму у іншу кімнату відвезла, як чую, що за столом брати чоловіка йому за тата говорити почали. І головне – ніхто ні про що не просить, не радиться, говорять уже фактом: привезем і буде от так. Я не витримала і вихором до столу: “Що надумали, – кажу, – А в мене запитали?”. Ті поглянули на мене зверхньо і знову до чоловіка: “Завтра тата перевезем”. Тоді я вчинила так, як нині є. Іншого варіанту не мала
Я саме маму у іншу кімнату відвезла, як чую, що за столом брати чоловіка

You cannot copy content of this page