Я ніколи не думала, що минуле може так раптово наздогнати. Це сталося вчора, на звичайних батьківських зборах у дитячому садочку, куди я воджу свого сина
Я сіла на своє місце, як завжди, і намагалася не привертати до себе уваги.
Ой, мамо, знову ти зі своїми повчаннями, – махнула рукою донька, – Так, так, все погано і вірити нікому не можна. Я права? Та не потрібно мені твоє схвалення, треба було й не говорити. Маринка, як завжди – єдина людина яка мене підтримала
Ой, мамо, знову ти зі своїми повчаннями, – махнула рукою донька, – Так, так,
Я щиро бажала допомогти своїй, ще не заміжній подрузі Аллі, яка збиралася на перше побачення з юнаком зі всесвітньої павутини. Ми радилися щодо сукні, зачіски й макіяжу, та Аллі цього було замало. Вона вмовила мене прийти з нею в кав’ярню, де призначено було місце зустрічі, щоб підтримати її, якщо в реальності віртуальний знайомий виявиться не таким позитивним, як у мережі. І я, на свою голову, погодилася
Я щиро бажала допомогти своїй, ще не заміжній подрузі Аллі, яка збиралася на перше
Як я мріяла, що він отак прийде, стане на коліно і скаже, що любить і завжди любив лише мене. А тоді він клявся, що більше ніколи в світі не подивиться на сторону, а я лиш очима кліпала
Я була дуже юна, коли закохалася в свого однокласника, він був хлопець на все
Я вже така людина, що не хочу нікого образити і все стараюся якось так обтічно пояснювати, але даний випадок мене таки вивів з себе і я вчинила геть не так, як зазвичай
Мені п’ятдесят п’ять років і я самотня. Ні, у мене є діти і онуки,
Ні, а як би ви вчинили на моєму місці: квартира куплена мною, умебльована мною, записана на мене і я їду з Італії, щоб зуби зробити. То де я мала жити? На вулиці? То чому невістка таку бучу зчинила?
Мені п’ятдесят п’ять років і я роки живу в Італії, заробила на квартиру трикімнатну,
Я не знала чи плакати мені чи сміятися, адже до чого ж людина додумалася! Подруга хоче провчити обманщика, а мені чомусь його шкода і ось чому, бо дуже вже людині не щастить. Адже його таємниця так би й не розкрилася, якби ми з Томою не зустрілися через стільки років!
Мені шістдесят п’ять років і я зараз живу сама – діти за кордоном разом
Подруга дивилася на мене і очима кліпала, не розуміла, чому я не хочу зробити їй послугу, адже ми стільки років дружимо
– Не думала я, що ти мене проміняєш на якусь роботу! Та вони тебе
Син знову став на порозі з сумками, але радості я вже не відчувала, як колись. Я ж так за над ним все життя тряслася, молилася за його добру долю, а мене отак на схилі літ ошукано? Де мені справедливості шукати?
Мій Дмитрик був гарним і розумним, і як кожна мати, я йому вже пару
Чоловік був певен, що він мене ощасливив, одружившись зі мною, в кожній нашій суперечці аргументом було: «Де би ти зараз була, якби не я?». І у мене всі ці двадцять років підступно дрижали коліна, бо й справді, де б я була, сільська дівчина, не красуня і не розумниця? Але тепер я отримала відповідь на своє запитання
То був ранок суботи, звичайний ранок, такий і двадцять років ранків до того, чоловік

You cannot copy content of this page