Історії з життя 0
Я познайомилася з Віталієм в автобусі і не просто в автобусі, а переповненому суботньому автобусі на останньому рейсі, коли він не просто повний, а такий переповнений, що з вікон виглядають зовсім не лиця
І я вам отак скажу, що то найкращий час аби перевірити людину, яка вона
Історії з життя 0
А чому це я не маю права приходити до свого сина тоді, коли захочу? Теоретично, квартира наша з ним, а не моєї невістки, у якої раптом прокинулася ґаздиня. Уявляєте, їй двадцять два роки. А вона ґаздиня в моєму домі!
Не можу вам передати, що я відчуваю, бо зажадала Галя аби я віддала їй
Історії з життя 0
Ну то як я почула, що син в Україні вже, то й збиратись почала до них на гостину. Ярослав так і казав, що поки він доїде від кордону, то вже я буду у них. Та в мене саме не вийшло одразу їхати, з роботи не відпустили, а потім, вже й Ярослав мене попросив не поспішати, бо вони до мене приїдуть усі разом. Я ще здивувалась, хто то “усі разом”. Але вже за три дні стояли вони на порозі і я оторопіло то на сина, то на невістку дивилась
Ну то як я почула, що син в Україні вже, то й збиратись почала
Історії з життя 0
Коли ми з чоловіком вирішили розлучитися, я не могла повірити, що моя донька Ліля зробить такий вибір
Вона сказала, що хоче залишитися з батьком. Цей момент був одним із найскладніших у
Історії з життя 0
Мама пішла із сім’ї забравши двох “своїх” дітей, а я, найменша татова доня, залишилась із ним. Ввечері, як завжди, мама вклала нас спати, ввімкнула пластинку із казками, а вже на ранок ні її, ні моїх сестер. Зникли і знати про себе не давали, аж до мого 45 ювілею
Мама пішла із сім’ї забравши двох “своїх” дітей, а я, найменша татова доня, залишилась
Історії з життя 0
Мені було складно назвати свекруху матір’ю і зовсім не тому, що я дуже люблю свою маму і вона єдина і неповторна. Напевно, якраз, навпаки. Не можу й описати, що у мене викликає слово мама, хоча розповім, що відчуваю, а ви й скажете як це назвати
Коли я виходила заміж за Ігоря, то саме його мама й викликала у мене
Історії з життя 0
Розбудили мене чоловічі голоси на подвір’ї. Думала, може хто без попередження із гостей прибув, але ж ніколи такого не було, все за домовленістю. Виходжу, а там Роман із Ритою вже килими із будиночку виносять тріпають. Запитую, що у нас забули, а ті ніби й не чують і не помічають мене на моєму ж подвір’ї
Розбудили мене чоловічі голоси на подвір’ї. Думала, може хто без попередження із гостей прибув,
Історії з життя 0
Мої доньки одноголосно були проти того аби я в свої сорок сім років вдруге вийшла заміж. «Мамо, в твої роки? Ти пригадай. Як тобі було заміжній з татом! Дуже ти була щаслива? А як він тебе покинув?»
Справді, спогади були не дуже. А знаєте, що мене дивує? Що ті перші два-три
Історії з життя 0
Той випадок в школі мені на довгі роки запам’ятався, не могла повірити, що мій улюбленець таке вчинив, все чекала, коли він перепросить, але йшли роки, а доля його мені була невідома
На зустріч випускників Олег не приходив довгі роки і ось нарешті ми зустрілися і
Історії з життя 0
Вже який день у мого чоловіка щось з настроєм, а далі він вже й мені заявив, що хоче розлучення, а я лише в долоні заплескала: «Івасику, – кажу йому, – яке щастя, що ти першим наважився про це заговорити, а то я не наважувалася».
Говорила я таке, а в самої лиш одна думка в голові – я ж

You cannot copy content of this page