Я дружила з подругою тридцять років, але після таких слів безжально викинула її зі свого життя. Якщо людина звикла мене бачити лише похнюпленою і не сприймає мене в ролі щасливої нареченої, то навіщо мені така подруга. Ще й посміла на мого коханого наклепи зводити!
Все почалося з того, що я познайомилася з Олегом, чоловіком мого віку, який не
Мені залишалося кілька років до пенсії, але сталися переміни в керівництві і до нас прийшла така вже начальниця з власним баченням всього, що робота стала просто непосильною
Не так було важко виконувати свою роботу, як вислуховувати від керівниці постійні питання, багатозначні
Не знаю, чи сміятись мені, а чи вже плакати, та лишилась я для всіх винною тільки тому, що роками робила добру справу. Не так мене було виховано, аби чужої праці не цінувала, тому й підігрувала свекрусі. Дякувала за її старання і все нахвалювала гостинці, що вона нам везла, хоч і не потрібно нам все те було зовсім. Ну а минулого місяця не було в мене часу і не змогла я за старим звичаєм зробити те, що роками робила
Не знаю, чи сміятись мені, а чи вже плакати, та лишилась я для всіх
Я саме зарплатню отримала і взяла конверт, аби відкласти певну суму на подарунок сину, аж тут чоловік у двері. “О, Ніно, маю до тебе справу нагальну. Якраз і поглянемо, чи грошей на все стане”
Я саме зарплатню отримала і взяла конверт, аби відкласти певну суму на подарунок сину,
Коли я за Павла заміж виходила, то думала, що буду жити, мов у раю, адже у нього лише дві сестри в хаті, а у мене ще вдома п’ятеро братів і сестер.
Проте, що сестри, що свекруха мене незлюбили, як би я не старалася все робити,
“Відвези мене у притулок”, та “відвези”. “Хто я тобі така? Хто ти мені є?” – повторювала мама Андрія мені щомиті. Ще поки був чоловік живим, то міг на маму вплинути, а як його не стало, то слухати Людмила Дем’янівна вже нікого не хотіла. Що я вже не казала, як її не просила, та намарне. Врятував нас візит моєї подруги давньої
“Відвези мене у притулок”, та “відвези”. “Хто я тобі така? Хто ти мені є?”
Я дуже зраділа, коли мій молодший син оженився, наче аж дихнула вільніше, що все у нього буде тепер добре і нам з батьком вже не треба буде хвилюватися в якій він компанії і куди діває гроші. Вже є у нього жінка і будуть собі разом жити
Але, я ж не врахувала, кого він мені в хату привів… Ми з чоловіком
“У вас все одно копійка не затримується надовго, а йому авто потрібне нове” – мовила сестра чоловіка, коли я зателефонувала для неї, аби поговорити про ситуацію, що склалась. “Та й взагалі, Аню, мені ще потрібно навчити тебе економити, бо бачу толку у сім’ї немає”
“У вас все одно копійка не затримується надовго, а йому авто потрібне нове” –
Подруга почала говорити тост, а мене наче хто гарячим обдав, не думала я, що почую від найближчої людини таке, тим більше, що вона ж знає мою ситуацію!
– Вітаю тебе, Іринко, з п’ятдесятиріччям і бажаю аби тобі й надалі так щастило
Я побачила чоловікову любку і дар мови втратила. Я розумію, що молодість цінується, але ж тут хіба лише, що років тридцять п’ять, а все інше, то вона мені не годиться в конкурентки! Хотіла я сцену закотити, але вирішила, що не буду сусідам робити таку приємність і пішла додому.
Подумати лишень, що ми прожили разом тридцять вісім років, діти вже дорослі, а він

You cannot copy content of this page