Кажуть, що дитячий хліб гіркий і я на своїй шкірі це пізнала. Я доволі ще молода жінка, мені тільки шістдесят п’ять років, але пенсія просто мізерна, якщо зважити на роки стажу, який я маю
Звичайно, мені донька допомагає і грошима, бо вона заробляє, і не має на кого
Мені буде нудно з чоловіком на пенсії – це я усвідомила чітко. Хоч мені до неї було ще два роки, а йому п’ять, але вже тепер між нами якась така прірва, наче не живу з людиною роки, а от вперше зустрілася і не знаю, що сказати і як розмову почати
Донька в іншому місті живе, син за кордоном, маємо онука, але рідко бачимо. Пробувала
Того вечора до мене на гостину прийшла сестричка молодша разом із чоловіком. Бачила я, що у них справа серйозна. адже обоє говорили про одне, але часто перезирались і все ніяк не наважувались головного сказати. зрештою. таки вимовили: ” Ніно, ми знаємо, що ти усі ці роки сину на навчання гроші відкладала. Василь за кордон виїжджає і буса свого на продаж виставив. Нам не вистачає кілька тисяч. Виручи. будь добра!”
Того вечора до мене на гостину прийшла сестричка молодша разом із чоловіком. Бачила я,
Донька говорила, а я стояла і вухам не вірила. Що я виховала? Це за всі мої зусилля отака віддяка?
Вона обернулася і глянула на мене, спочатку було видно по очах, що вона сполохана,
Чоловік пішов від мене. Просто пішов! Ні до якої жінки, ні до якої дитини, ні до кого іншого і я ламаю собі голову через що це сталося, адже я вважаю себе просто ідеальною дружиною
Ми з Юрком познайомилися ще в студентські роки і він мене привабив саме тим,
Кілька тижнів чоловік як шовковий ходить, в магазині продукти купує, вечерю готує і в хаті прибирає. Не чоловік, а мрія. Як такого покинути? Та ніяк! А потім проходить знову якийсь час і чоловік мене просить поїхати до мами без нього, бо він потягнув спину
Легко покинути чоловіка-гультяя, але ж як його покинеш, коли він заглядає тобі в очі
Дуже мою невістку цікавить, чого ж це син мій до мене щодень приходить. Ще він лиш з хати вийшов, як вона вже мені телефонує чи не прийшов
– Славко у вас, – питає без добрий день. -Ні, ще нема, – кажу
— Чи з тебе корона спаде, тих два склади проказати? Я ж у вашу сім’ю душу вложила, так вам допомагаю, невже не заслужила, на ту маленьку дяку? – заходиться свекруха на кухні. Я ж стою і не розумію, з якого такого дива вона мене про це узагалі просить, ще й ображається
— Чи з тебе корона спаде, тих два склади проказати? Я ж у вашу
Казка про Ідеальну Маму
У однієї княгині було троє доньок-красунь. Ростила вона їх, леліяла і заміж видала. І
Сходила я свого часу заміж і так “наїлась” отого “щастя”, що зареклась у таке більше вступити. Папірець про те, що я нарешті таки розлучена, сприйняла як найвищу ласку Божу, а на паспорті у який повернулась дівоча фамілія, дала обітницю більше ніколи не робити подібних помилок. От тільки чи ж знала я тоді, що доля мені приготувала
Сходила я свого часу заміж і так “наїлась” отого “щастя”, що зареклась у таке

You cannot copy content of this page