Моя свекруха з двадцяти років жила в місті і чудово себе в ньому почувала,
– Мамо, це все пережитки!, – каже вона мені, – У мене є дитина,
Я не знаю чого бракувало Андрієві в шлюбі, справді. Я не кривлю душею, а
Вони прийшли до мене на розмову серйозну. Сіли навпроти, почали розпитувати, як наші справи,
Ще при цьому встигнути все зробити й по господарці – припнути корову, подоїти, якщо
П’ять років тому після того, як мій чоловік у засвіти пішов, так склались обставини,
Ну, пішов і пішов, головне ж, що дітей не покинув, як мій батько. А
Чоловік сів за стіл їсти, вірніше він прибіг за стіл їсти, бо знав, що
Всі тридцять років мого заміжжя мій чоловік як не гуляв, то веселився. І в
Підкажіть, будь ласка, як мені вчинити правильно, бо я вже геть розгубилася. У мене