Історії з життя 0
Наприкінці маминих днів я з нею посварилася, наговорили всілякого, такого, що й самій зараз щоки палають, вичитувала її, як школярку: – Михайла? Ти прийняла до себе Михайла? Та він! та він!
Я перераховувала все, що чула і бачила про того чоловіка, який нічого не мав,
Історії з життя 0
Я бачила, що чоловік дуже журиться, бо нема як на плаву триматися. Тоді я й продала квартиру, яку мені бабуся заповіла, а гроші віддала чоловікові. – Що ти натворила, – почала мама, – Як він тебе покине, то де ти жити будеш
Я одружена з чоловіком двадцять років і найважчим в ньому вважаю людські слова. Таке
Історії з життя 0
Я б ніколи на нього й не глянула, ніколи! Якби! Якби не рік без побачень! – Ні, жінко, не смій! Тобі не сорок аби на нього кидатися! Тобі лиш тридцять дев’ять! Ти варта кращого!
Це я говорила собі в думках, а сама чогось сиділа з ним в обнімку
Історії з життя 0
Мамина подруга, помітивши цікавий стан дівчинки, познайомила її зі старшим на десять літ Геною. Він був добродушним хлопцем, але не відзначався ні вродою, ні вмінням залицятися, тому просто сказав:  якщо хочеш, виходь за мене заміж. Ельвіра спочатку відвернулася, пішла в свою кімнату поплакати, та згодом все ж дала згоду, тим більше, що її хата йшла під знос, через кілька місяців мала народитися дитина, а в Гени вже була облаштована квартира, яку він отримав від підприємства
Моя співробітниця Ельвіра була жінкою ризикованою. Чоловіка свого вона не любила, зате увага чужих
Історії з життя 0
Так склалось, що із донькою я рідко бачилась – частіше спілкувались телефоном. Вона свого часу заміж вийшла за столичного парубка, а я маму в селі саме доглядала. так вісім років перших я до неї на гостину ні разу і не завітала. А це приїхала і побачила своїми очима оте доньчине “все добре, мамо”. Мусила сваху викликати на серйозну розмову
Так склалось, що із донькою я рідко бачилась – частіше спілкувались телефоном. Вона свого
Історії з життя 0
Я змінила Петрове життя, допомогла втілити його мрію і, звичайно, що маю тепер на хату право, а не його діти! Двадцять років я біля нього, а вони лиш дивилися та чекали, а тепер прийшли – ділися! А дзуськи – у мене свої діти є!
З Петром я познайомилася, коли мені було п’ятдесят три роки, а йому п’ятдесят вісім
Історії з життя 0
Я плакала перед образами. За що мені таку невістку? Он у сусідки, Галина, ще всі сплять, а вона кури випустила, свині їсти дала і поки сусідка око відкрила – вже корова здоєна. А тут!
Я бачила як невістка втікає від нашого когута і просто паленіла. Ще чого доброго,
Історії з життя 0
Я одна дитина в сім’ї, чоловік також. За Святом числиться спадщина, але батьки це житло здають, собі не відмовляють ні в чому. На весілля не дали ні копійки, подарували 20 тисяч і на цьому все.
Мене вже котрий місяць щосили переповнюють емоції. Ми півроку тому побралися, нам з чоловіком
Історії з життя 0
– Я думав, що ти не така! А ти як усі! Як я міг з тобою скільки років жити?, – чоловік не міг спинитися, а мене аж поривало зі сміху. Не такої реакції я сподівалася від нього на новину про те, що у мене вже роки є інший чоловік
Сімейне життя не видавалося мені чимось страшним та незрозумілим. Я людина домашня і без
Історії з життя 0
Я в такі борги влізла через невістку, що спати не можу! А після того, що мені син сказав, я взагалі не знаю, як ті гроші й віддавати!
Я сама ростила свого Дмитрика, сама хату будувала і сама в хату старала. Син

You cannot copy content of this page