Я б і не пригадала цей випадок, якби не подальша історія. Буквально на наступний день мого чоловіка не стало
Я роблю генеральне прибирання навесні і восени, перескладаю весь одяг, щось перу, щось провітрюю,
Новина про те, що Віктора покинула дружина, мене застала на заробітках. Ну, я зраділа, що не все у нього тепер так чудово
Як то одне й те саме дратує в молодості, але стає перевагою в зрілому
Коли ми планували весілля то одразу говорили, що гучного свята нам не потрібно. Ми з Веронікою узагалі планували лиш розписатись і одразу вирушити у Карпати на відпочинок, але її мама хотіла саме весілля. За словами тещі, їй буде соромно потім рідні в очі дивитись, адже єдина дитина без білої сукні під вінець пішла. Якби ж ми тоді знали, чого насправді теща те весілля так хотіла
Коли ми планували весілля то одразу говорили, що гучного свята нам не потрібно. Ми
Тоді Семен сказав, що у мене нема почуття гумору, але заміж за нього я, слава Богу, не вийшла. Життя показало, що я тоді зробила правильне рішення
Це було сорок років тому, час дефіциту і блату. Чого я так пам’ятаю? Бо
Мені певно на воротях треба вивісити плакат «Люди не міняються!», щоб оті невістки перестали до мого сина ходити і губи на мене дути, що я їм не такого чоловіка виховала.
Перепрошую, але я виховувала, як вміла і могла, а що він в батька свого
– Ой, не знаю, не знаю! В кого вона така вдалася? Як я її заміж видам?, – бідкалася мені кума Олена про свою доньку
А вона ж наче викапана Олена, я ж не скажу кумі про це, бо
Я відчуваю, що десь мене сусід дурить, але ж я сама на це згодилася! Але після того, як сусіда мені правду розповіла, то вже не знаю, як і реагувати
Наш сусід Борис завжди десь був у дорозі – то відрядження, то далеке відрядження.
Звичайно, що від людей не сховаєшся і тут наша старша і каже: – Ти геть сором втратила? За жінкою й сорока днів нема, а ви вже за руки тримаєтеся!
Мені Юрко подобався, ще, коли був одруженим. Такий спокійний і врівноважений чоловік, сказав і
Завів Руслан собі секретарку і закохався в неї без тями. А виявилося все дуже банально – замовив квіти їй, а принесли Алісі з підписом «Коханій Інні від Руслана»
Витягли ми зятька з села, але він вже й забув, як в подертих шкарпетках
– Мамо, – кажуть діти, – Ви в трикімнатній квартирі живете і думайте, як вам віку доживати, бо ми за вами ходити не будемо. В кожного своє життя. То ми пропонуємо квартиру продати і гроші відкласти на будинок піклування. І вам добре і ми гроші отримаємо
Правду кажуть, що твій характер – твоя доля. От у мене який характер? М’який,

You cannot copy content of this page