Кажуть, що людина пам’ятає своє дитинство, десь з п’яти років. Але не в моєму
Я не впізнала чоловіка, якого так кохала в юності. Я не можу вам пояснити,
Я б її й минула, бо думки в голові крутилися дуже далеко, певно, аж
Які ж все-таки, свої діти невдячні. Працюєш на них все життя, вкладаєш душу, гроші,
Тата ми з сестрою не бачили довгі роки. А одного разу, коли в мами
Коли Ярослава Михайлівна почала здавати, ми з донькою їздили до неї прибирати в квартирі,
Коли ми з чоловіком тільки одружилися, то він мене дуже ревнував. Я не якась
Оженився мій син на тій Ірині без моєї згоди. Як я не просила, як
З подругами я не хотіла зустрічатися, я ж до мами приїхала всього на кілька
– Та нема ліпшого! – Дякуй, що бере! – Королевичів розібрали до тебе! –