fbpx
Історії з життя 0
Павлик не витримав, і спитав у матері: «Мамо, навіщо ти копирсалася в наших речах?» Дарина Сергіївна відповіла: «А мені було цікаво, що твоя Людмила собі купує, а мені не показує?»
Людмила вже майже рік жила в будинку свекрухи. Молодятам було відведено кімнату у двокімнатній
Історії з життя 0
Жанна обходила осіннє листя здригаючись від думки, що в ньому можна лежати. Якби всі ті люди, які так щасливо позують в цій купі бачили, скільки разів туди бігають песики. А вона бачить, бо працює тут в парку в псячій будці баристою
Не в буквальному розумінні «псячій», звичайно, просто такій маленькій, що видно лиш обличчя клієнтів
Історії з життя 0
– Олюся, тут така справа, – не знала як підготувати подругу, – Мені чоловік сказав, що я гарна. – Не пив?, – теж насторожилася Оля
Неочікуваний комплімент. – Яка ти сьогодні гарна – від слів чоловіка у Галини задзвеніли
Історії з життя 0
Два тижні Лариса в лікарню ходила, допомагала знайді на ноги підвестися, годувала його ситно — на тамтешній каші не скоро видужаєш. Чоловік той одужав, Ларисі за все подякував і додому поїхав
Лариса мало того, що красунею не була, та ще й спроби двох відчайдушних чоловіків
Історії з життя 0
Весілля пішло на нанівець, бо ті три порожні конверти пекли маму молодої і майоріли перед очима білими чистими стягами. Вона взнає хто
Весілля співало й танцювало, як то кажуть, риба з раком, а от мама молодої
Історії з життя 0
Відвикла Віра від села, забула, що не було тоді ні своїх кімнат, ні свого простору, ні свого місця. Тулилися, призвичаювалися і терпіли. Були таки близькі і рідні
Спогади не будуть Спогадами, бо вже бачила реальність. – Як ми тут всі поміщалися?
Історії з життя 0
Що, мама знову забула хліб купити? — Запитувала продавщиця тітка Катерина, яка завжди фарбувала губи коричневою помадою, через що Мишкові здавалося, що вона щойно їла шоколад
Грона горобини горіли червоним полум’ям на ще зелених гілках дерева. Сонце, золотими відблисками, віддзеркалювалося
Історії з життя 0
Через півроку з’явилася Ольга — усміхнена, щаслива і вельми задоволена своїм життям. Запропонувала Поліні: «Якщо хочеш — забирай Софію — всі папери підпишу. Не хочеш — віддам її в дитбудинок»
Ближче до обіду телефон сповістив Поліну про те, що їй щось хоче повідомити вихователька
Історії з життя 0
Ми з братом мотались по черзі з міста в село, допомагали, доглядали, підтримували. Тоді родичі про нашого татка не згадували. А як тільки ми вирішили ситуацію. Про тата всі якось зразу згадали. І головне, допомагати ніхто не поспішав і не намагався, але свою думку висловлює зараз кожен
Ми з братом давно живемо окремо від батьків. Допомагали, приїжджали, відвідували, але мешкали окремо.
Історії з життя 0
Від кого від кого, а від рідної матері я такого точно не очікувала. Навіть мій спокійний чоловік досі відійти від того не може
Чомусь мама вважає, що відразу після заміжжя я почала кататися, як сир в маслі.

You cannot copy content of this page