Рита ходила із кімнати в кімнату і лиш сльози втирала. Казала, що не очікувала такого побачити і що я молодець, раз змогла заробити на таку квартиру. Коли ж я показала, як планую облаштувати балкон, вона на обличчі змінилась. “А чого ти маєш його облаштовувати?” – запитала раптом
Рита ходила із кімнати в кімнату і лиш сльози втирала. Казала, що не очікувала такого побачити і що я молодець, раз змогла заробити на таку квартиру. Коли ж
Ганна Дмитрівна накрила гарний стіл і запросила нас на свою половину будинку вечеряти. Я розуміла, що не спроста те все робилось і, що на нас із чоловіком очікує розмова, от тільки уявити не могла, що саме свекруха моя буде просити
Ганна Дмитрівна накрила гарний стіл і запросила нас на свою половину будинку вечеряти. Я розуміла, що не спроста те все робилось і, що на нас із чоловіком очікує
Того дня я поклала перед мамою ключі від будинку і сказала, що то останній мій візит у цей дім. Напевне, вона не повірила і вже за три дні набрала мене просити про допомогу, та я вислухавши попросила більше не турбувати. Можливо я не хороша людина, та от не вважаю, що винна батькам в житті ще хоч чогось
Того дня я поклала перед мамою ключі від будинку і сказала, що то останній мій візит у цей дім. Напевне, вона не повірила і вже за три дні
Напевне, не таких моїх слів чекала цього дня Валентина, бо в трубці запала тиша. Помовчавши мить, вона знову мені давай про онуків, тільки вже так, що вони за мною скучили і, що вона йде на примирення тільки за їхнього прохання. От тільки я була непохитною: сама Валя так колись вирішила, то най так і буде вже
Напевне, не таких моїх слів чекала цього дня Валентина, бо в трубці запала тиша. Помовчавши мить, вона знову мені давай про онуків, тільки вже так, що вони за
Того дня я принесла нові тарілки сину і невістці. Зайшла б тихцем сама, та ключ у отвір ніяк не входив, мусила на кнопку дзвінка натиснути. Двері син відчинив і замість “привіт і дякую” я почула дещо геть інше
Того дня я принесла нові тарілки сину і невістці. Зайшла б тихцем сама, та ключ у отвір ніяк не входив, мусила на кнопку дзвінка натиснути. Двері син відчинив
Коли Марина приїхала мені на заміну до тата, я видихнула полегко і повернулась в Італію. Перші три тижні було, як і домовлялись, та ось, дзвінок на мій мобільний: “Аню, зустрінь мене бо я вже скоро приїду
Коли Марина приїхала мені на заміну до тата, я видихнула полегко і повернулась в Італію. Перші три тижні було, як і домовлялись, та ось, дзвінок на мій мобільний:
Василь бурчить невдоволено і речі збирає. Зиркає на мене з-під лоба і повторює серйозно так: “То я йду”. Чи то питає, чи стверджує. А мені і шкода чоловіка от так втратити, але й життя свого шкода, бо якщо пристану на його умови то зав’яжеться мені світ оцими стінами
Василь бурчить невдоволено і речі збирає. Зиркає на мене з-під лоба і повторює серйозно так: “То я йду”. Чи то питає, чи стверджує. А мені і шкода чоловіка
Коли чоловік сказав що йде від мене до іншої. я й не повірила одразу. бо в нас усе було добре і прожили ми разом 25 років. та в свої 45 він раптом захотів щось собі довести і почав життя з нуля, та хоч мені квартиру залишив. я за те була вдячна. Минуло чотири роки і він знову стояв на моєму порозі
Коли чоловік сказав що йде від мене до іншої. я й не повірила одразу. бо в нас усе було добре і прожили ми разом 25 років. та в
Аби підтримати свого тата після того, як мами нашої не стало, я мусила залишити роботу і поїхати з міста до нас в село. Майже три роки я була для тата єдиною підтримкою і допомогою, але добре бачила, що йому не стає краще. Саме тоді в його житті і з’явилась Ольга Іванівна. Я ніби і рада за тата, але з часом все менше
Аби підтримати свого тата після того, як мами нашої не стало, я мусила залишити роботу і поїхати з міста до нас в село. Майже три роки я була
Ми з чоловіком будували будинок усе своє сімейне життя. Дім у нас і просторий і великий, адже ми з тим усе робили, аби місця стало на три родини, бо ж мали двох дітей. Усе у нас було і тихо і мирно, аж доки в домі не з’явилась молодша невістка. Тепер уже я п’ятого кута шукаю і мрію про одне – жити окремо
Ми з чоловіком будували будинок усе своє сімейне життя. Дім у нас і просторий і великий, адже ми з тим усе робили, аби місця стало на три родини,

You cannot copy content of this page