anna

— Оресте, доки це триватиме? Ти маєш хоч якусь повагу до матері? — А що я такого роблю, мам? Живу, як усі нормальні люди! — У нормальних чоловіків

Катерина ніколи не припускала, що в її родині станеться щось настільки абсурдне. Вона з чоловіком Мироном жили разом уже десять років. У них – «королівська» двійня, двоє дітей

– Аліно! Де це ти вештаєшся в таку пору? – пролунав владний голос Надії Марківни, щойно донька переступила поріг. – Уже майже одинадцята вечора! – Мамо, я була

Катерина розкладала яєчню з помідорами по тарілках і кинула уважний погляд на чоловіка. Він допивав каву й перевіряв повідомлення на телефоні. — Олександре, ти сьогодні надовго йдеш? –

– Кажу ж, за тиждень мені потрібні гроші на перший внесок. Мені. На квартиру! – наголосила Аліна, цокаючи довгими нігтями по столі. – Взагалі мене чуєте? Дарина повільно

— Варю, ти знову зникла невідомо де? – роздратовано запитав Андрій, коли дружина зайшла до квартири пізнього вечора. – Ти ж знаєш, що я працюю на двох роботах,

– Який ще дівич-вечірка? Що собі вигадала! – у трубці почулося обурене бурмотіння. – Станіслав мав би тобі це заборонити, навіть якби ми не приїжджали. А раз ми

Мене звуть Лідія, мені 29 років, і я ось уже чотири роки заміжня за Віктором. Ми обидвоє з невеличкого містечка, але одразу після весілля переїхали до обласного центру

Він навіть трубки не взяв. Я телефонувала разів з двадцять і це тільки за останню годину. Ну от якби ваша мама от так вам надзвонювала, невже б ви

– Гості дорогенькі, що ж це ми всі посідали?! У нас же наречену викрали! Молодий, готовий викуповувати свою суджену? – голосно сказав тамада, ледь відлунали оплески після чергового