anna

Того дня я заскочила до сина по дорозі додому із роботи. Хоч і бачила нещодавно онучка. але вже дуже скучила. думала одним оком подивитись, потішитись і додому, але

Найбільшим випробуванням у нашій родині стало моє щасливе заміжжя. Мамі я на радощах розповідала яким же добрим і щедрим є мій чоловік. Я говорила одне, а от мама

Син зі мною навіть розмовляти не хоче після того, як я відмовила їм у проханні. Для них це стало повною несподіванкою, адже вони уже все розпланували і погодили

До Німеччини я виїхала не від доброго життя ще у березні минулого року. Під час евакуації я познайомилась із такою ж мамою, як і я. Ми й досі

З Валерією ми одружені уже вісім років. Шлюб у нас щасливий, виховуємо двох донечок. Зараз усе добре, хоча не завжди так було. Колись я Валерію пробачив, а тепер

Мені не Ірина – мама моя зателефонувала і те повідомила. Хоч вона із татом уже двадцять років, як разом не проживає, але із сусідами бабусі моєї і досі

Коли татові моєму геть не добре стало, я завела мову про те, що треба його до себе забрати. у нас і кімната вільна була. Мені б не довелось

Мені 42 роки 20 із яких я заміжня за Антоном. Живемо ми у власному домі, який будували з нуля, маємо трьох донечок. Здавалося б, живи і радій, але

У березні 22-го мене із сім’єю до себе в село сваха забрала. Сказала одразу, що хата у неї стара без ремонту, але у ту мить усім було головне

Мені було б мовчати, але дивитись на таке було просто не сила. Зять того вечора розходився не на жарт. Я намагалась абстрагуватись, піти в іншу кімнату, думала, що