Головна

anna

Ух і вивела ж мене з себе невістка учора, аж ой! Ми їй подарунок такий дорогезний привезли, а вона носа верне. Сама сидить у декреті ні копієчки за душею, але ж вистачило сміливості заявляти: — Я дитину у такому візочку нізащо не возитиму
Історії з життя 0
Ух і вивела ж мене з себе невістка учора, аж ой! Ми їй подарунок такий дорогезний привезли, а вона носа верне. Сама сидить у декреті ні копієчки за
Весна прийшла, а мені хоч плач. Ні, я щаслива, але з наближенням ночі мені аж недобре стає. І все через матусь. Так, так! Матусь, які з якогось дива гуляють зі своїми малюками до першої, або другої години ночі
Історії з життя 0
Доброї ночі. Пишу цю статтю, на жаль, пізно вночі. Пишу від безвиході і від накипіле почуттів. Живу я в звичайній багатоповерхівці. Чутність сусідів і вулиці середня. Але як
А коли у Світлани вискочив на обличчі прищ, то свекруха нашепотіла сину, що то якась недуга і він повинен швиденько тікати, доки дружина не одужає, адже то передається
Історії з життя 0
Чоловік Світлани, Віталій, мав звичку ділитися зі своєю мамою найпотаємнішим. Він щодня доповідав їй все, що сталося з ним за день. Говорив, що їв, де був, куди ходив,
— Іра, я пішов до іншої. Вона молода і здорова. А ти… Ну сама розумієш. Мене не шукай, я не повернуся. Ігор
Історії з життя 0
– Іра, я їду, мені хорошу роботу запропонували в Італії, візьмеш Сашка до себе? – запитала мене сестра. – Катя, я б з радістю, але ти ж знаєш,
Маринка дивилась отетеріло. Чомусь у неї завше думка було, що хата їй зостанеться, адже і матір вона догледіла і у вічну путь вона її відправила. Так сестрі і сказала, а та враз на обличчі змінилась. Аж підскочила на місці і аби не чув покупець на на материну хату, зашипіла недобре до сестри
Історії з життя 0
Коли мама злягла так уже вийшло, що саме Маринці випало її доглядати. — Сестричечко, я ж саме третій курс закінчую. – благала старша Маринчина сестра Оксана, – Ну
Я завжди знала, що моя давня подруга все життя прожила для себе. Дітей вона не хотіла принципово. І ось нам по 60. Зустрілись, побалакали. Тепер сама й не знаю, а хто ж з нас двох прожив життя правильно
Історії з життя 0
Сьогодні я хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною нещодавно. Я випадково зустріла подругу дитинства. Ми дружили в школі, але потім наші шляхи розійшлися і ми
– Та квартира – бабусина, – дорікає мама, – по совісті якщо, ти і так на неї прав не маєш. Вона мені повинна була відійти. Не вірно я тоді вирішила, що треба її на тебе оформити! І потім, хороша ж ти, доню! Як було тобі не просто, до мами прибігла, а зараз оперилася і на матір з високої гірки? Виживай сама, мати, на свої копійки?
Історії з життя 0
– І як ти тепер плануєш жити? – питала мене мама 4 роки тому, коли я розходилася з чоловіком, – Аліменти маленькі, ти тільки-тільки з декрету вийшла? Внучка
— Ти все життя прожила на всьому готовому, – почала сестра, – Мама до останнього тобі їсти варила і всі городи обробляла. Та на ній ввесь дім тримався! Ти ж і в декреті не сиділа – усе мама. А зараз вона тобі зайва, сестро? Я заберу, але більше у тебе сестри немає. Хіба я не розумію, чого ти мені її віддаєш? Вона ж тут довго на чужині не протягне, я й додому у разі чого її не вестиму, тут і спочинок їй вічний буде. А ти… Бог тобі суддя, але не сестра ти мені після цього
Історії з життя 0
Сьогодні сусідка прийшла. Довго про щось мені розповідала, все ніяк не могла зважитись сказати найголовніше. А потім якось схлипнула: – Тримайся, Зіно! Твоя мама… Немає її більше. Попливло
Все життя розплачуюсь за отой вчинок. І немає мені прощення. Відібравши щастя у нього, поплатилась своїм. Завжди думаю, а що якби я тоді зважилась?
Історії з життя 0
Перебуваю в тому віці, коли вже час підбивати підсумки свого життя і подумати про душу. Все життя мені соромно за один мій вчинок. Колись я їхала до старшого
– Я тата чекаю. – спокійно заявив син, коли я нарешті після довгих пошуків у темному дворі, таки знайшла свою дитину, – У нього немає ключа. А у мене є. Ти ж йому двері усе одно не відчиниш, от я і стою тут, він завше цією дорогою з роботи повертається.
Історії з життя 0
Я свого чоловіка знала краще, ніж себе. Так мені здавалося. І раптом розміреному життю прийшов кінець. Один раз чоловік з’явився ледь на ногах тримаючись, через кілька днів знову,

You cannot copy content of this page