anna
— Як, це: твоя мама їх до себе взяти не може? – дивиться на мене спантеличено дружина, – Це її рідні онуки, вона зобов’язана! Що за новини такі.
Ще з першого робочого дня, я відчувала особливий інтерес до своєї персони. Антон Андрійович, часто виявляв симпатію, прощав дрібні проколи і запізнення. А якось після корпоративу, натякнув, що
Мене попереджали, що на чужині потрібно остерігатись саме своїх, але десять років мені напевне щастило. Сьогодні господиня однієї оселі в якій я прибираю ось уже вісім років попросила
У мене прекрасна сім’я – чоловік і двоє синів. Ми прожили з чоловіком тринадцять років. Наша сім’я була звичайнісінькою, жили як всі. Чоловік працював, я була домогосподаркою. Коли
Нещодавно зустріла Надю, з якою ми разом вчилися в технікумі майже тридцять років тому. Після навчання ми з нею не бачилися, вона поїхала з нашого міста за кілька
Хочу зникнути! Хочу сховатися! Хочу піти! Хтось скаже, що я не знаю життєвих негараздів. Може і так. Але таке життя мені не під силу. У мене є хороший
«Ніхто вам не винен» – хотілось сказати в голос, слухаючи розповідь заплаканої Лариси. Жінка жаліється на дорослу доньку, а у мене в пам’яті з’являються картинки з її дитинства.
— Нащо мені з тобою в оцих злиднях жити? – ошелешила Даша, – Ти й за місяць не заробиш на ось цю курточку, яку мені тато подарував, хоч
Пів року тому Оксана розлучилась зі своїм чоловіком. Вірніше навіть не з чоловіком, а зі свекрухою. У владної і принципової жінки доля не склалась і вона жила синовим
Звісно, я погодилась. Не надто важка робота, а винагорода більш ніж достойна. Хто б сказав чим усе скінчиться! Не знаю чи погодилась би знову, але скажу чесно –