anna
Життя ніби випробовувало Лізу на міцність. Спочатку коли вона ще геть дитиною була, пішли у засвіти батьки. Потім, перший і геть невдалий шлюб після якого вона залишилась без
— Ти залишишся моєю дружиною, не переймайся! – мовив спокійно чоловік, – Квартирою ми володіємо в рівних частинах і я маю повне право привести її сюди. Це все
Я не знаю, як так могло статися і чому це взагалі сталося …. Я була щасливо заміжня, як мені здавалося. Я з радістю поверталася додому після роботи, готувала
— Як, це: твоя мама їх до себе взяти не може? – дивиться на мене спантеличено дружина, – Це її рідні онуки, вона зобов’язана! Що за новини такі.
Ще з першого робочого дня, я відчувала особливий інтерес до своєї персони. Антон Андрійович, часто виявляв симпатію, прощав дрібні проколи і запізнення. А якось після корпоративу, натякнув, що
Мене попереджали, що на чужині потрібно остерігатись саме своїх, але десять років мені напевне щастило. Сьогодні господиня однієї оселі в якій я прибираю ось уже вісім років попросила
У мене прекрасна сім’я – чоловік і двоє синів. Ми прожили з чоловіком тринадцять років. Наша сім’я була звичайнісінькою, жили як всі. Чоловік працював, я була домогосподаркою. Коли
Нещодавно зустріла Надю, з якою ми разом вчилися в технікумі майже тридцять років тому. Після навчання ми з нею не бачилися, вона поїхала з нашого міста за кілька
Хочу зникнути! Хочу сховатися! Хочу піти! Хтось скаже, що я не знаю життєвих негараздів. Може і так. Але таке життя мені не під силу. У мене є хороший
«Ніхто вам не винен» – хотілось сказати в голос, слухаючи розповідь заплаканої Лариси. Жінка жаліється на дорослу доньку, а у мене в пам’яті з’являються картинки з її дитинства.