anna

У свої «під шістдесят» моя сусідка, назвемо її Анна Петрівна, була цілком енергійною жінкою. Не без своїх недугів, звичайно, але і не руїна. Все життя Анна Петрівна багато 

— Сину ніколи ні про що не розповідай. – ошелешила мене свекруха перед відходом у вічність. Виходить вона про все все те, що ми робили знала і мовчала?

— Я все про тебе зрозумів. – говорив жорстко син, – Ні дня більше не витрачу на тебе. Ти маніпулятор,  і все життя з мене мотузки вила. Можемо

Віталій довго не панькався поклав перед дівчиною каблучку і список із 60 вимог. «Якщо ти згодна слідувати всьому тому, що тут написано, я візьму тебе за жінку». Дівчина

— Я більше не можу так, – говорить Маринка плачучи, – він прикривається дітьми. А я тоді кого виховую, не його дитину? прийде пограється і знову до тієї,

«— Приховувати не стану: вірним лиш тобі ніколи не буду. Я кохаю тебе, але і інші жінки також мене цікавлять. Якщо згодна, – сказав Петро, – Завтра ж

— Ти, що в пралці речі зібралась прати? Так вона чотириста євро коштує! Ми її аж з Італії везли! Новесенька! Думай, що говориш! – щиро обурювалась свекруха, –

— Я не буду з нею щасливий ніколи, – приречено мовив Андрій, – Але й залишити не можу. Ти ж знаєш, я кохаю лиш тебе. просто є речі,

Через секунду мене пробрав холодний піт. Я впізнала цих людей. Змушена була заховатись за дерево, аби мене не впізнали, але даремно. Вони настільки були впевнені, що їх тут

— Я так вдячний тобі за все, сонечко, – говорив її коханий крізь сльози швидко збираючи речі, – Я б без тебе навряд вижив і вічно буду перед