nat
На душі було важко. Якась тривога, немов ящірка, крутилась неподалік і не хотіла полишати. Це було якось незвично. Фросині захотілося вийти в садок і на вітрі розчесати волосся.
У купе швидкого поїзда нас четверо. Гарненька молодичка з немовлям на руках, середніх літ жінка, назвалася Марією Сергіївною, і я. Вигляд у юної матері такий сумний, що ми
Нарешті сталося очікуване, Марина Олегівна розгубилась. Бо прийшло це несподівано. Син зателефонував наприкінці робочого дня: «Я сьогодні не буду вдома ночувати…». Серце тривожно стріпнулося. Допізна ходила по квартирі,
«Чи можна в це повірити?» — запитала у мене добра знайома, коли почула дивну весільну пригоду моїх дітей, розказану моїм сином зі сцени районного будинку культури. Отож моїм
Що, Валю, була вчора на похоpоні? – літня сусідка запитально дивилася на молоду охайну жінку, яка бережно тримала за ручку гарненьке дівчатко. – Була. Почула новину, і навіть
Промінь сонця ліниво зазирнув до кімнати, як тільки Олена Дмитрівна відсунула штору, й розповзся сонячною плямою по новому килиму. Ще всі в квартирі спали, а вона не витримала,
Хатина баби Оксани, колись охайна та чепурна, одиноко стоїть край села і низькими вікнами поглядає на дорогу, обшарпані вітрами стіни похилилися на бік від часу. Не віриться, що
Добрий день, любі читачі. Завжди з нетерпінням чекаю на ваші розповіді, читаю всі матеріали, співпереживаю їх героям, із кимсь погоджуюсь, когось засуджую. Нарешті наважилася й сама поділитися наболілим,
У нашому селі єдине місце, де можна поспілкуватися з людьми, відпочити, — це магазин. Особливо людно тут влітку, коли продавець, управний хлопець, виставляє тент зі столиками та стільцями
Цю зворушливу історію я почула, коли поверталась додому з санаторію, що в Хмільнику на Вінниччині. Вісім годин дороги — є час поговорити… МОЯ попутниця розповіла, що мешкає на