Вибач, сестро, що забрала його в тебе. Вибач, що не навідувалася до тебе стільки роківу. Вибач, що коли я приїхала тоді після Вітіного дзвінка, то зосталася тут назовсім. У твоєму домі. З твоїм Вітею. З твоїми хлопчиками. Вибач, сестро, що зайняла твоє місце
Пригадуєш, сестричко, як колись давно, мені було лише 3 роки, а тобі щойно виповнилося 5, ми вперше серйозно посварилися? Мені сподобалася твоя забавка, яку тобі подарувала наша бабуся
Не хотіла вірити подругам, коли ті нашіптували, що вона не єдина. Пропустила повз вуха слова, що одружуватись їм поки що не варто, бо немає де жити, дарма що він – єдиний син у сім’ї, і будинок у них нівроку – чотирикімнатний. Як це він приведе в дім чужу людину, яка буде користуватися їхніми речами, ходити по їхніх килимах?
Все! Досить! Оксана самотньо брела вулицею, не звертаючи уваги на яскраві вивіски, що запрошували настирливим миготінням неону випити стонадцяту чашечку кави чи купити найнепотрібнішу річ. Вона опустила очі,
Поїхали діти. Телефон на столі. Із собою Галина його не бере. Бігає до хати через кожних півгодини, аби пересвідчитись, що син знову зателефонував
– Ти мене залишаєш?! – голосила Галина. – Що ж я без тебе робитиму?! Хто город виоре? Кого буду просити, картоплю посадити? Ти ж знаєш, що ходити по
Історія банальна. Гнув спину зранку до вечора на якогось київського пана (вже й у нас їх – хоч греблю гати, не треба ні Італії, ні Іспанії з Ізраїлем), а грошей не віддали. Просидів посеред столичної метушні цілий тиждень, бо роботу закінчив, проте розрахунку так і не дочекався. Господар напередодні солодким голосом повідомив, що їде з родиною на якісь там острови
– Я прошу Вас зрозуміти мене. Як жінка жінку, прошу. Я не знаю, може, у Вас немає проблем з тим, як зібрати дітей до школи, а от у
Ігор їхав за кордон на заробітки. Багатоголосо шумів вокзал, заглушуючи закінчення фраз дружини і двох синів, – Олега та Владислава. Наостанок ще раз обійняв любих серцю людей та мовив: – Не сумуйте, все буде гаразд. Не назавжди ж їду. Ось зароблю трішки грошей, щоб вистачило на життя та освіту для дітей, та й повернуся
Ігор їхав за кордон на заробітки. Багатоголосо шумів вокзал, заглушуючи закінчення фраз дружини і двох синів, – Олега та Владислава. Наостанок ще раз обійняв любих серцю людей та
Останнім часом навіть терплячого Івана поїздки дружини стали дратувати. Бо всі домашні справи тепер висіли на ньому. Дітей в школу зібрати, ввечері уроки повчити, приготувати поїсти. Якось пожалівся Миколі, що Оленка геть від сім’ї відбилася через свою подругу. Раптове прозріння все поставило на свої місця
Запізніле прозріння. Іванко упадав за Оленкою ще зі школи. Хоча «упадав» – це голосно сказано. Хлопець був дуже сором’язливий. Тож спочатку він милувався Оленкою здалеку, коли осмілів –
– Ой, що вже тобі думати?! Ти вибач, але у тебе ні чоловіка, ні дітей… А вони знаєш скільки грошей тягнуть? – вигукнула спересердя Наталка. Бо й справді, що зібратися одинокій людині, а що їй – з трьома дітьми і чоловіком, якого ще треба півроку вмовляти, щоб відпустив. Та ще й з малечею залишився правуватися
У Галі на роботі тільки й мови: коліжанки збираються на триденну екскурсію за кордон. Завели собі таку моду – щороку їдуть в якусь країну. Цього разу запланували побачити
Зовні дружина й справді йому, як кажуть, не пасувала: надто він видний, а Неля, м’яко кажучи, поганенька. Та коли жінка заговорила, Люда відразу зрозуміла, що вона хороша. Постояли, поговорили і розійшлися. Погляд, яким Роман на неї кинув, прощаючись, сказав усе
– Ти знаєш, дитино, у Романа помepла жінка, – з жалем повідомила мама Люді, коли та, приїхавши на вихідні, сіла за стіл пообідати. – У якого Романа, мамо?
Ігор довгенько ховав своє кохання від матері. Підсвідомо розумів, що їй такі дівчата точно не до душі. І справді, під час знайомства Світлані аж мову відібрало – ото «цаца»! Таку й обiзвати язик не повернеться. За обідом, коли Світлана запропонувала їй спробувати запечену качку, заявила, що вегетаріанка і м’яса не їсть
Світлана з чоловіком підібралися під стать один одному: обоє мали підприємницьку жилку. Микола почав на базарі торгувати, а вона зайнялася куховарством і помаленьку дійшла до кількох власних кафе
– Люди добрі! – вигукнув зі сльозами на очах Сергій. – То не ваша вина, що Оксана, повіялась кудись з моїм колишнім другом. Пийте, їжте, хай не пропадає добро. А ви, музиканти, грайте до самого рання, хай все село бачить, як Сергій витанцьовує на своєму весіллі
Сергій підійшов до автобусної зупинки якраз в той час, коли під’їхав автобус і з нього поспіхом почали виходити пасажири. – Сергію, ти? – почувся голос поряд. Він з

You cannot copy content of this page