Тоді я вперше побачила Володю таким, який він є
Я дивилася на колись кохане обличчя, не роки змінили його, ой не роки. Правду кажуть, аби сильно кохати – треба мати сміливість. Сміливість бути з людиною, яку любиш
У моїй просторій трикімнатній квартирі було все: підвісна стеля, дубові меблі, ванна за чотириста тисяч гривень, люстри кришталеві і брендова кухонна техніка. Не було в ній лише щастя.
Я сиділа і дивилася на ці стіни і підлогу, але бачила їх не в відблисках венеціанки, а ще тільки пошпакльованими і на підлозі лежав матрац, світла не було,
Павло нічого не сказав, але прийшла свекруха
Мене вмовляв і чоловік, і свекруха, вони стільки мені обіцяли, лиш би я погодилася на їхні вмовляння. І я погодилася. Проте, зараз я не маю їх вмовляти мені
І тепер я думаю про те, чи взагалі мені та хата та й треба за такі гроші
Микола був наймолодшим сином, тому й привів мене за невістку до своїх батьків. Там була велика хата, але за роки спільного життя, то ми майже все там переробили,
Коли я приїхала до матері, то вона наче думки мої прочитала: – Невже, доню, й ти?
Я дуже хотіла мати свій дім, бо історія моїх мами й бабусі навчила мене, що дуже вже залежить від того, як до тебе будуть ставитися, коли ти нічого
– Чудова ти господиня, Оксано, ще би менше балакала, то б ціни тобі не було.
Не знаю чи й виграла б я ці змагання за мого чоловіка з його найкращим другом, адже вони з першого касу разом, а тут я. Але подруга мені
Прийдемо до їдальні чи кафе. Візьмемо однакові обіди, як усі. Їмо. З першої ложки жінка починає морщитися і говорити, що це дуже несмачно
Працював із дуже примхливою пані. Я не любив ходити з нею на обід. Прийдемо до їдальні чи кафе. Візьмемо однакові обіди, як усі. Їмо. З першої ложки жінка
І з яким подивом я читаю, що дорога кумася, то така чудова людина
«Та я тобі завжди вдячна за те, що ти для мене робила всі ці роки», – кліпає та очима, а я й собі: А як то ти мені
Я навіть не здогадувалася, чого Вадим везе мене в місто, а не до себе додому
Я певна, що всі долі, які отак переплелися, вони були б щасливі, якби не одна людина. Ви самі здогадаєтеся хто. Вадим був за мене старшим на п’ятнадцять років
Віктор мене запевнив, що він залишив дружині велику квартиру і машину
Я двадцять років віддала своєму чоловікові, двадцять найкращих років мого життя і за те я маю таку віддяку? Та мені й досі не віриться, що таке сталося, що

You cannot copy content of this page