Спочатку я дивувалася, чому жоден хлопець зі мною довго не гуляє, тільки з мамою познайомлю, як одразу він зникає. Але потім мама мені відкрила таємницю, від якої у мене очі на лоба полізли. Від рідної матері я такого не очікувала.
Мама моя привела мене на світ рано, але життя з молодим чоловіком теж не пішло. Обоє хотіли ще гуляти, доказувати один одному, хто найголовніший, хто за ким має
До цих пір не розумію, чому мачуха тоді так чинила, адже вона все одно свого не досягла та ще й втратила. А в батька мого все склалося якнайкраще, за що я дуже дякую Богу.
Мені було десять, коли мами не стало, проте, я до останнього не вірила, що вона ніколи більше не вернеться. Я вірила, що зараз станеться якесь чудо, як в
Мені п’ятдесят років і я закохалася без взаємності в чоловіка ще й не своєї національності. Що робити – не знаю, бо бачу, що ще кілька кроків і Вазим теж наважиться на зустріч зі мною, але родину не покине
До цього почуття мене вело життя і я лише утверджувалася в тому, що чоловіки, які зустрічалися на моєму шляху були виховані в такому дусі, що жінка їм вже
Прийти до батька на церемонію і такий цирк влаштувати? Доросла жінка, а й досі їй батько винен, він їй аліменти платив та за освіту платив, та допомагав на квартиру заробити, то ще й прийшла і буде частку від батькової хати собі хотіти
Я з Петром живу двадцять років і скажу, що зі мною він геть інша людина став, хоч і кажуть, що люди не міняються, але зі мною мало бути
Я розказую цю історію, може, прочитає моя невістка колишня, з якою я роки вже не спілкуюся, я так хочу їй пояснити, їй і їй подібним, чому саме так ми з нею вчинили. Та й не так вже їй і потрібен був син, якщо вона не добилася його повернення
Ми – люди заможні, сина нашого в гарний університет запхали, мали надію, що він так само буде в правоохоронних органах, як і мій чоловік, а його батько. Все
Мені сімдесят два роки і я ніколи тему особистих стосунків з онучкою не піднімала, по-перше, не було у мене на то часу, а, по-друге, я думала, що молоде і якось саме розбереться що до чого, а тепер от не знаю, як і бути, бо таке вже онука творить, що вже я розумію все, а її чоловік вже тим більше
Я ростила онучку сама, так вже сталося, що донька моя була безталанна і вийшла заміж за гультяя та уваги на дітей не звертала. Тому я Маринку та Василька
– Та зробіть щось! Ви ж моя хресна, – блимала на мене очима Галя, так наче я мало зробила для того аби вона зустрілася з Тимофієм
– Слухай, я й так витратила на тебе останню зарплату! То вже думай, чим іншим хлопця брати, а не сукнею короткою. – Що ви розумієтеся! Мені не треба
Я не бачилася з донькою десять років і не спілкувалися, від тієї розмови ні разу. Про її життя мені доносили плітки, але я й без них розуміла, що від того дня ситуація у неї лиш погіршувалася. Дехто на мене казав, що то я доньку від дому відвадила, що через мене вона не має куди вернутися… Ось самі посудіть чи все я зробила, щоб життя у моєї дитини склалося
Я вийшла заміж за Тараса з невеликої любові, але була йому вірна і робила навіть більше, ніж належало, щоб наше життя було чудовим. На світ з’явилася Ольга і
Подруга сповідалася переді мною і просила її вибачити, бо вона тоді сама не розуміла, чому так прикипіла до мого чоловіка. Вона думала, що я казна-що їй казатиму, але ж вона й так не зрозуміє, чому я така спокійна
– Добре, Галю, – кажу я їй, – що ти сказала і вже так чинити не будеш. – І це все?, – вона аж очима заблимала. – А
Зять дуже носом крутив, що я кожен день у них в хаті, але я й так стараюся аби не бути. Коли він приходить та й сама я його бачити не хочу, а ходжу лише через свою доньку, бо аж тепер побачила, кого я виховала
Доньку ми з чоловіком дуже любили і я так вже над нею кудахкала, що й не передати, все робила аби в моєї дитини ніколи сльозинки на очах не

You cannot copy content of this page