З нею важко було дружити, вона була з тих людей, про яких кажуть, що у них «важкий характер», то такі люди, які хочуть ввесь час говорити про себе і ображаються, коли ви не надто уважні
Але найважче було, коли вона таки переходила на мою скромну персону і такими простими запитаннями про моє життя, руйнувала основи всього, за що я так відчайдушно чіплялася в
Я повісила сукню в шафу і почала збиратися на побачення. Поки крутилася, поки фарбувалася та чепурилася, то вже й бачу, що запізнююся. Кинулася до сукні і мало не впала
Було це в часи моєї молодості, коли гарну сукню требу було або пошити, або мати щастя в когось перекупити. На це треба було дві зарплати витратити, але я
Коли подруга бровою повела, а мій хлопець аж розпашівся, то я хотіла одразу їй сказати, що не хочу ніякої перевірки почуттів, але вже було запізно – Марта одягла свою найзвабливішу усмішку і в Тараса не було шансів
Хотілося мені назад забрати слова про те, на чому варто будувати стосунки, які я так гонорово говорила ще кілька хвилин тому. Ми з Тарасом познайомилися після невдалих стосунків,
Свекруха розкладала свої речі по кімнаті, діти переносили свої зошити і плакати, а я не могла й слова вимовити, хоч хотілося взяти її за руки і сказати: «Я не маю жити так, як того хочете ви. Дайте мені спокій!». Але я тоді промовчала, хоч потім і не раз пожаліла, бо прийшлося все вже робити з допомогою адвокатів
Оксана Іванівна мене не прийняла радо в свою родину, вона придиралася до всього, що я ношу, роблю, думаю. Все було не правильне, а мало бути так, як того
Я знала, що у моєму житті вже все запізно – любити, завести дитину і пробачити. П’ять років я жила з чоловіком в квартирі і словом не обмовившись
Я готувала йому їсти, тримала чистоту, ходила на роботу, але це все тільки через те, що я не знала чим себе зайняти, куди себе приткнути. Мені не цікаво
Я жила з чоловіком десять років і у нас не було дітей. моя бабуся радила піти до відаючих жінок
– Що ті лікарі кажуть? Нічого вони не знають, а там жінки все бачать. Я тільки сміялася, бо я в таке не вірю, але почала помічати, що якісь
Я дружила з колишньою дружиною сина і ми обоє отримували від цього вигоду, але от не думала я, що в найвідповідальніший момент, вона все зіпсує
Моєму синові було тридцять сім років, коли він надумав покинути Нелю, жінку непоказну, але вірну і віддану, прекрасну господиню і приємну людину. Дітей у них не було. Але
Ох і накрутила ж сестра, я б таке ніколи й не придумала, а у неї все життя так, навіть тепер. Коли вже п’ятдесят на носі й далі мудрує, щоб легко жити. але я не розумію – для чого всі ці викрутаси?
Вперше з сестриними побрехеньками я зіткнулася вдома, коли вона цупила в матері косметику, а спирала на мене, а далі вже пішло більше, ніж косметика. Мати вірила сестрі, а
Отак думаєш, що маєш міцну родину, вірну подругу, стабільність і певність в майбутньому, а потім отак відкриваєш мережу, гортаєш стрічку новин і тобі просто підкидає фото, ти очам не віриш, ще приглядаєш, чи ж то не твій диван та кусень рами від картини…
Ніщо не віщувало біди, бо ж я заміжня за найкращим чоловіком у світі, ми разом двадцять сім років, двоє дітей, працюємо і насолоджуємося життям. Любимо й на шашлики
Не знаю, через що те сталося, чи то мені вже старість стукає у двері, чи стіни надто тонкі і чую я всі розмови невістки, яка вже на голос каже аби я з квартири своєї забиралася, бо вони ж скоро поповнення чекають
Місяць я пробула на стаціонарі і там аж ожила, бо як не бачиш на собі тих поглядів, то й сама собі видаєшся вільною й безтурботною. Свого сина Романа

You cannot copy content of this page