Вона сама від нього пішла, а потім через три місяці сказала, що чекає від нього дитину
Стала невістка на порозі, руки в боки, без «добридень»: – Настя заміж виходить, пора й на весілля гроші дати, чи вона вам не онука? Від такого я оніміла,
– Так, але розумієш, я тобі давно мала в тому зізнатися. Я всі ці роки ношу це в собі і таки пора зізнатися…
– Та скільки можна?, – вкотре вигукнув чоловік, коли за Мар’яною закрилися двері, – Вона хоч розуміє, що вже дванадцята?Я толком і не вечеряв, втомлений з роботи ще
Мені було б легше, який зять десь виїхав з села, але до нього наче й не доходило. Жив собі щасливо, женився вдруге, дітей завів, ще й на очі попадається чи не щодня, бо їздить бусиком через село та людей возить
Змиритися і відпустити я не могла ту ситуацію, якби мені священник не радив, а більше я ні з ким не говорила. Враз перестали мене інші цікавити і якби
– Сорок років, хто б міг подумати, що я з тобою проживу. Але ти мені годила, нічого не скажу, тому маєш такого гарного чоловіка, – ось так він привітав маму.
Коли я виходила заміж, то мама мені тільки одне казала: «Не йди моїм шляхом» і це викликало в мене суперечливі відчуття, адже, скільки себе пам’ятаю, то тато завжди
Навіть поява на світ нашої спільної дитини не привела Максима до мене
Кожна жінка хоче бути особливою для свого коханого. Тому й придумали себе величати принцесою чи королевою самі жінки чи чоловіки? Думаю, що чоловіки, які таким чином хочуть аби
Від самого мого весілля до тепер, подруги все не стомлюються мене питати одне й те ж
Від самого мого весілля до тепер, подруги все не стомлюються мене питати одне й те ж. Колись я ще пробувала переконувати їх, що все не так однозначно, але
До села я вирішила їхати з самого ранку, на шосту годину, щоб ніхто мене не бачив. Якось вже так вийшло, що для сільських я була тією, що проміняла все на місто, а для мого міського чоловіка так і залишилася тією, з якої ніяк село не витягнеш
Я чесно намагалася годити і тим, і тим, але у мене не виходило. Я навіть міняла мову на суржик, щоб не говорити літературною, але все одно чула: –
Я була дуже щаслива, але свекруха сказала, що вона мене з села витурить
Свекруха перейшла від слів до діла. Коли я вернулася з роботи, то побачила, що всі шибки в хаті на підлозі. Ту ніч я ночувала на протязі, зібравши скло,
– А мені хтось допомагав?, – кажу я їй, – ти ж така була незалежна, хотіла й на роботі працювати, щоб гроші свої мати, щоб не залежати від Дмитрика
От і дожилися, що нема порядному хлопцеві кого й заміж брати. І то не тільки я так думаю, то багато моїх знайомих мають таку проблемку – молоді жінки
– Галю, то я, відкривай. Не дочекався тебе, то й сам прийшов.
Донька, яка мала бути моєю радістю і гордістю, вкотре перевертає моє життя з ніг на голову. Я ще молода жінка, мені лиш сорок вісім років, якраз зав’язалися стосунки

You cannot copy content of this page