Майже двадцять років тому я взяла на себе відповідальність, яку вважала своїм обов’язком
Мене звуть Наталя, і я зараз стою перед важким вибором, який, здавалося б, ніколи не торкнеться моєї родини. Потрібна порада, і я сподіваюся, що ваші думки допоможуть мені
Коли я взялася доглядати Петра Васильовича, то його донька одразу заявила, що тисяча гривень за вісім годин, то вже аж дуже багато
– Ви ж його не бавите щосекунди, як малу дитину! Приготували щось та нагодували і все, він сам телевізор дивиться. – Якщо все так просто, то чого ви
Я не знаю, що й думати від появи нового сина у мого чоловіка. Та я мало не впала зі стільця, коли той сказав: «Я ваш син і хотів вас просто побачити». Але ще більше мене здивувала поведінка чоловіка. Та посудіть самі, нащо так робити?
Ми з чоловіком були разом тридцять п’ять років, двоє дітей, вже одружені і з власними родинами. Ми собі на пенсії живемо тихими радощами і треба було йому двері
Коли донька підросла, я почала думати про другу дитину. Але раптом щось змінилося в наших стосунках. З’явилося невловиме відчуження, і хоча ми продовжували жити разом, він ніби віддалився. Я відчувала незрозумілу тривогу
Я хочу поділитися своєю історією, можливо, вона буде корисною для когось, хто зараз шукає відповіді на схожі питання. Я вийшла заміж у 22 роки, ми з чоловіком жили
Коли сусідка переказала мені слова свекрухи, то я аж вся всередині скипіла. Так, в її словах була правда, але чого ж мені те в очі та не сказати за стільки років?
Свекруха мені попалася з характером. Сама була начальничком, тому й вдома командувала. Все їй було не так: не того я роду і вроди, дітей не можу на світ
Ми з Іваном познайомилися дорослими людьми. Я думала, що в тридцять років він мав би вести себе, як дорослий чоловік, а він вирішив, що треба триматися за мамину спідницю довіку. Тоді я йому й розповіла про ту теорію, де ж я знала, що все так справдиться?
Вся ця історія почалася з того, що надумав Іван купити квартиру. Я тільки зраділа, почала шукати гарні варіанти, щоб поруч був садочок і школа, щоб надійний забудовник, близько
Коли через тридцять років тато став у мене на порозі. То я забула всі слова, які колись мама казала. Я була певна, що переді мною інша людина, яка вивчила уроки від своїх вчинків, якби ж я знала
Мама була певна, що тато йшов на моє вісімнадцятиліття спеціально. – Дочекався, коли платити не треба, – підтверджувала її здогадки й бабуся. Бабуся ніколи не вважала зятя вправним
Коли я вже сама побачила, що попід хату хтось ходить, то вирішила, що на наступний раз таки визирну з віконця, тому лиш засіріло, як я губи підмалювала, очі підвела і вже спостерігала, що хтось біля вікон стоїть
Я тоді в двері і вся обімліла. Коли мій молодший син прибіг з вигуками: «Мамо, там хтось у вікно заглядає!», то я була певна, що то його старший
Коли мені казали, щоб я шукала собі пару, то я лиш гордовито казала: «Біжу, бо не маю кому штани прати!», але й на мене знайшовся такий, що лише підтвердив мої висновки щодо чоловіків
Отож, мені шістдесят три роки і я ніколи не була заміжня. Стосунки мала, навіть жила з одним десять років, але заміж мене не звали. Я красунею не була,
А що я тоді мала робити, коли син поставив ультиматум, як я батька не пробачу, то він піде до нього жити? А що вже було потім і для чого було – питаю себе зараз. А відповідь так знайти й не можу
Любила я свого Петра дуже, так раділа, коли дізналася, що у нас буде дитинка, а він як радів – на руках мене носив. А далі сказав. Що нам

You cannot copy content of this page