Я не знаю, що й думати, бо наче рідний племінник, син моєї покійної сестри і я її дуже любила, але зараз і не знаю чи йому допомагати, бо ось що сталося.
Я з сестрою Василиною була дуже близька, ми маємо рік різниці у віці і вона чекала рік аби піти зі мною в один клас, так чомусь вирішили батьки,
Бачила я, що любить моя свекруха Павла без міри і лиш тому зраділа, бо як стільки має жінка в серці любові, то й мені перепаде дещиця. Я росла без батька і матері, тому дуже хотіла мати люблячу родину, але де я могла подумати, що буде все геть навпаки.
Так, свекруха мене не приймала і не просто не приймала, а все так знаєте, тишком-нишком, наче й нічого не каже, а там нашепотіла, там заслабла, там перерадила, там
Я сестру й не впізнала, таке яскраве життя на картинках, а тут вона мене просить їїї обходити. А я її фактично й не знаю, бо дитячі роки минули, а вони й носа не хотіла потикати до нас в село після тієї події, хоча її ніхто й не винуватив у тому, але вона собі взяла то до голови і все.
Сестра моя Алла була дуже вродливою дівчиною і мама вже пророкувала, що вона вивчиться на медсестру та буде у нашому селі працювати, одружиться і мама буде її дітей
Чогось у мене не складалося особисте життя і я не могла зрозуміти чому, бо наче й чоловіки за мною увивалися і заміжжя пропонували, але вартувало лиш зійтися ближче – і все, по любові. Я на багато що грішила, і на порчу, і на заздрість, але де я могла подумати, що причина в моїх батьках?
Здавалося б, батьки бережуть родину заради дітей, щоб діти росли щасливі, а потім діти не знають як то бути щасливими в стосунках, і тоді самі живуть в стосунках,
Йшов мій чоловік до молодшої жінки і так вже хвалився, так вже роздувався від гордості і щастя, а тепер, що? Стоїть на хрестинах, мов у воду опущений, але ж ти сам того хотів!
Моєму чоловікові було п’ятдесят шість років, коли я почала його дратувати, все в мені не те і не так, господиня погана і за ним не так слідкую та
Я звикла була так жити з чоловіком, в цьому трикутнику, хоч не раз говорила аби він вибрав родину, але ні. Жила заради дітей, поки все так склалося, що я прозріла і лиш шкодувала про одне – що не зробила цього раніше.
Толика я любила і заміж за нього виходила радо, у нас з’явилося двоє діток, дві донечки і такий-сякий достаток. Я вам не можу сказати, коли це все почалося,
А як я могла інакше подумати, коли все складалося так, що не подруга мені Віта, хоч і дружимо понад двадцять років. Вона не враховує того, що я пережила, які думки в голову лізли, скільки ночей я не спала…
Ні, затялася і каже, що все, по дружбі, бо я чоловіка вибрала. Ми з Вітою вже понад двадцять років працюємо на одному підприємстві і я її виручаю, а
Я розказала тут історію свого життя, вилила душу, так би мовити, а туди вже й Олена встигла сказати
Я розказала тут історію свого життя, вилила душу, так би мовити, а туди вже й Олена встигла сказати: – То ти на шиї тягнеш дармоїда онука і невістку?
Я не знаю, чому сусідка сердиться на мене, адже то не я до неї телефонувала, а вона до мене. Ну й розказала я їй, як там у неї господарка ведеться, а що? Правду казала, а не як вона то собі хотіла почути. А тепер, я їй гроші заробити не дала.
Моя сусідка така, що їй пів світу замало, а цілого забагато. Цілий рік вона вчить дітей християнській етиці та прислуговує в церкві як сестриця, а потім на канікули
В той період я була переконана, що в досягненні мети всі засоби хороші та й яка мені Мар’яна суперниця? Але що я не робила, як біля Олексія не крутилася, але він на мене нуль уваги. Тоді я й вчинила так і за це тепер розплачуюся.
Молодість, на неї все можна спихнути, всі помилки виправдати, але шкода, що ті помилки йдуть за тобою. Так сталося й зі мною, полюбила я хлопця, а він полюбив

You cannot copy content of this page