І нічого мені в голові не дзенькнуло, коли мій хлопець перед паном назвав мене сестрою. Я подумала, що так воно й треба, бо ж як нам разом треба було лишитися, але час показав інше.
То лиш були початки двотисячних і лиш люди почали виїздити на роботи за кордон. Мені було двадцять років і ми зустрічалися з Василем вже рік, все йшло до
Чомусь ця історія продовжується по всьому нашому роду, але я була певна, що на мені це має скінчитися, адже я була заміжня і вся наша ситуація говорила про те, що чоловік мене ніколи не покине, бо ось послухайте, як він до мене ставився
Стосовно того, що у моєї прабабусі не було чоловіка, то не було здивування, бо тоді була Перша Cвітова і не дивно, що моя бабуся теж ростила маму без
Невістка думала, що перехитрить мене й цього разу, але я вже не мала ілюзій щодо сина, тому й скористалася тим, як вони собі запланували. Ну, я теж з тих мам, які все дітям, але в результаті де я опинилася?
Був у мене син і власна двокімнатна квартира, чоловік пішов до іншої жінки і не давався більше чути, тому я ростила сина сама. І так, все для дитини
Після того випадку я нарешті вирішила купити собі окуляри, бо ще раз такого повороту подій мій шлюб не витримає.
Ми з чоловіком одружені двадцять шість років і я йому повністю довіряю, до того випадку, бо як подруги починають з двох сторін у вуха вливати, то вже сама
Не знаю чи то в усіх родинах таке, але у моїй – головні гості. Тому на столі має бути все і з надлишком, а подарунки чисто символічні – салатниця з «Копійочки» чи набір рушників для кухні, бо ж головне, увага.
А чому так – правильно, бо ми ж економимо і святкуємо вдома, а якби в ресторані, то так, вже тоді б був справжній подарунок. – Навіщо кудись йти,
Як тільки я зрозуміла, що задумала моя донька, то я вже вирішила напевно – від сина не відходитиму ні на крок, бо хоч я й невістку свою не дуже жалую, але сім’я має бути сім’я.
Певно, почати треба з того, що між моїми дітьми нема аж такої прихильності, як то буває. Чи то через те, що то хлопчик і дівчинка, чи характери такі
Я ніколи не думала, що так буду синових дівчат оцінювати. Таке враження, що в мені сидить прадавня свекруха, яка не керується моїм розумом і знає лиш одне – для нашого хлопчика всі вони не підходять. Але випадок на роботі змінив і примирив мене з вибором сина, бо невістки з дитиною хто хоче?
Так сталося, що я виховувала Ромчика сама, ні чоловік був, але він в ці процеси взагалі не включався і якось так було, що и з дитиною – окремо,
Ходив до мене Михайло вже пів року і я надіялася, що вже пора нам і сходитися, бо дві пенсії таки краще, ніж одна. В цьому плані Михайло жених завидний, бо у нього пенсія п’ять тисяч, а у мене ледве три. Але я вважаю, що ми обоє мали б з такого життя вигоду, бо я жінка гарна і «господиня гарна я»
І ось натякає мені Михайло на серйозну розмову, а я вже вся аж стрепенулася – буде переїжджати до мене, бо у мене своя хата, діти оженилися на сторону,
Я відкрила оббиті дерматином двері і поставила валізи через поріг. Пройшло п’ятнадцять років, а ця квартира не змінилася ні на краплю
Вона, наче чорна діра засмоктувала мої гроші і мої старання. Може, й справді, тут щось пороблено? З кожним кроком по квартирі, яку я так хотіла покинути, змінити, переробити,
З цієї історії я винесла такий висновок – таке треба просто перечекати, знайти в собі сили і стриматися з порадами і з «я казала». Це дуже важко було зробити і ви зараз зрозумієте чому я не могла нічого вдіяти, коли моя донька закохалася.
Ростила я донечку з чоловіком в звичайній родині, ми не багачі, ще маємо сина старшого живемо у будинку з батьками чоловіка. ми зробили другий поверх зі звичайної хати

You cannot copy content of this page