Знаєте, я якось в особисте життя до своїх батьків не лізла. Ну жили собі, сварилися-мирилися, але я виросла і вийшла заміж, то вже хай собі далі якось живуть, мені що до того? Але ж ні! Треба мене туди втягнути! А почути, що твої батьки після двадцяти семи років шлюбу розходяться, то вже якось і не смішно.
Я прибігла до мами, вона то краплі лила собі то голосила і було зрозуміло чому – тато її покинув. – Якусь молоду собі видно знайшов! А я йому
Може комусь легко забути прожиті роки в шлюбі, але я не могла забути чоловіка. Ми прожили разом п’ятнадцять років, у нас було двоє дітей і він захотів жити в любові. Сказав, що не любить мене більше і не справедливо, коли у нього є кохана жінка існувати життя зі мною
Ні, дітей він любив, справно платив аліменти, гуляв з ними, але мене він знати не хотів. – Ми стали чужими, Валю, навіть наші спільні діти це не змінять.
Добре пам’ятаю, що тоді сиділа в ванній при включеній воді і хлипала, шкода мені було не себе, а донечку. Не розуміла, як можна було проміняти її на якусь чужу жінку, яку ти знав кілька місяців
А доньку ти тримав на руках, таку маленьку і тішився, яка вона ніжна, гойдав її і співав якусь смішну пісню. Думаю, що все через мій характер, бо я
Я всіляке думала почути в такому випадку. Але як йому повернувся язик сказати таке? так, хай буде його любка, хай буде, що хоче себе перед нею показати, але ж на мене таке сказати? Та я після таких слів і не знаю, як мені далі бути, вони мені все зруйнували
Де я сподівалася, що мій п’ятдесяти однорічний чоловік когось собі знайде. Жили ж наче добре, він мав хорошу посаду, гарну зарплату, двоє дітей і гарна квартира, сімейний затишок
Я така на чоловіка люта, що й передати не можу, адже це через нього я не маю права у власній хаті!
А він тільки руками розводить, що не думав, що так станеться, тоді я його до стіни підводжу і кажу: – Це твоїх рук справа, якщо тут дверей не
День був як день: наготувала на своїх чоловіків та думи думала про те, що вже синові сорок один рік, а у нього ні дівчини, ні дитини
Був одруженим, але вже йому дуже норовлива жінка попалася. Думала, що він міський хлопець з квартирою за якого можна вчепитися. А, коли дізналася, що в квартирі ще ми
Всі ці роки свекруха те й робила, що нагадувала мені, що я їй винна за сина, наче вона дала мені щось в оренду. А я загубила і тепер маю віддати: доглядом, своїм часом
.Я була тоді така пригнічена, що все виконувала, десять років свого життя на неї витратила, скільки вона з мене випила соків і все намарно! Тепер, бачте, вирішила все
На Остапа я натрапила, коли вчергове прийшла в ресторан доказати самій собі, що я ще жінка-ягідка і ще мій чоловік буде лікті за мною кусати. Проте, на ранок я мала хіба присохлий язик і туман в голові
А от Остап тоді так мені підвернувся під руку, що я зрозуміла – от моє щастячко, от! Знайшла!!! – Господи, та як таку жінку можна було покинути, –
«Мамо, а коли ти вже нам гроші будеш висилати? Мені вдіти нічого і дороге все. Ми ж замовляємо страви, бо ніхто не хоче готувати», – ось такі приблизно повідомлення мені лунали чи не в перший місяць мого перебування за кордоном.
Кажу щиро, що я вкотре махнула на себе рукою і їхала лише для того аби підтримати родину. Але на відстані все так чітко бачиться і мені аж волосся
Спочатку донька вирішила переїхати до мене, щоб підтримати після того, як не стало мого чоловіка. За донькою несподівано переїхав її чоловік і двоє дітей, тому я мусила переїхати з нашої з Петром спальні в комірчину, де колись був різний мотлох, а тепер поміщався диван.
Далі я перестала відвідувати зал аби подивитися телевізор. – Мамо, Сергій з роботи хоче відпочити, а тут ви зі своїми серіалами. Ось вам телевізор маленький, будете дивитися. Далі

You cannot copy content of this page