nat

Я була певна, що Зоя мені заздрить, а як ні, коли завжди в курсі всіх наших справ і ще й повчала мене все життя, то те не роби,

Мені сорок сім років, і собі жила, як жила: робота, магазин, дім і на вихідні дача в свекрів. Діти вчаться, вдома рідко, життя моє без потрясінь і негараздів,

Може, я не така мама, строга чи вимоглива, але моя донька ніде себе не могла знайти: ні на роботі, ні в житті, ні хобі нема, ні чоловіка. Отак

– Я маму забираю в село, – сказав і ще так гордо дивиться. – Тату, – кажу я й без тіні вже усміху. – ти собі їсти зварити

Далі Христя сказала, що при надії і ми були дуже раді. Вирішили, що купимо молодим квартиру, скинемося зі свекрами. Поки те та се, купували, робили ремонт, Христя привела

Я сіла на своє місце, як завжди, і намагалася не привертати до себе уваги. Але коли двері відчинилися, і до зали увійшов чоловік, у мене підкосилися ноги. Це

Я була дуже юна, коли закохалася в свого однокласника, він був хлопець на все село, багато за ним дівчат бігало, він ними перебирав, як хотів. І я була

Мені п’ятдесят п’ять років і я самотня. Ні, у мене є діти і онуки, але вони живуть далеко від мене, я можу тільки на кілька днів в місяць

Мені п’ятдесят п’ять років і я роки живу в Італії, заробила на квартиру трикімнатну, синові дала освіту, вивела в люди, купила машину. Й досі його утримую та грошенят

Мені шістдесят п’ять років і я зараз живу сама – діти за кордоном разом з онуками, а я приглядаю за квартирами і так мені день за днем проходить.