nat

Батько був таким далеким родичем, адже ми бачилися не часто, бо він від нас пішов, коли я була малою. Звичайно, що я кожного року випитувала маму, чого тато

В очах мені потемніло і крізь марево чула невдоволений голос мого чоловіка: – Що знову кіна граєш? Не можеш нормально на стіл подати? Порозливала тут! Чоловік не спинявся

– Мамо, та діти мають жити окремо від батьків! Тоді шлюб буде довшим. Я на те махаю рукою, бо можна жити й зі свекрухою довгі роки в мирі

Звичайно, що я здогадувалася, що тут не все так гладко, але ось мене вже перед фактом діти ставлять. Але ж я хочу бути бабусею для рідних онуків! –

Мені було сорок дев’ять років, коли донька моя нарешті пішла вчитися. Проте я не зітхнула з полегкістю, бо ж треба сумки рихтувати та передавати, таку бувало тягну, що

– Олю, це Віра Василівна, мама Андрія, мені треба твоя поміч. Хм, як цікаво… Коли я тільки починала жити з її сином, то вона казала, що незграбнішої  істоти

Жили ми з чоловіком добре, двадцять років за плечима, діти, думали хату собі будувати з часом. Я в магазині працюю, а він їздить в рейси і таки копійка

Його улюблена фраза «а я ж тобі казав, а ти мене не слухала, то тепер сама й вирішуй». Спочатку я була молода і не дуже в мене було

А минуле воно ж згадується так яскраво, що аж зубами інколи скрипиш. Хіба я про себе шкодувала тоді? Ні, за дітей мені було найбільше образливо, особливо, коли літнє

– Ну, якби ти більше працював, то не лише б ти зміг свої мрії здійснити, – сказала я йому на те. – Що? Ти мені натякаєш на те,