Головна

nat

Я не могла повірити, що таке можливе, адже мій онук ніколи не бачив свого діда і ні разу не спілкувався з ним. Але зовнішність, думки і характер були просто один в один і у мене в голові задзвеніли дзвіночки, що він повторить його долю.
Історії з життя 0
Чоловіка я свого любила і подалася з ним на край світу в буквальному розумінні, на інший кінець союзу, бо там треба було спеціалістів і його направили, а я
Коли донька мені це сказала, то у мене волосся на голові заворушилося. Не може такого бути, щоб з уст моєї дитини такі слова вилітали. Вона ж не така! Вона просто так зопалу каже, бо цього просто не може бути!
Історії з життя 0
– Чого це я його дитину маю годувати, світ собі зав’язувати, а він побіг по нових жінках! А я що? Маю тягнути сама? Ні, йому дитини не треба
Олег мені здавався просто ідеальним, а от його дружина – ні, от якби мені було бути на її місці і тоді б все було як треба.
Історії з життя 0
А Олег високий, плечистий, усмішка з лиця не сходить, а його жінка якась сіра і невиразна. Я розумію, що їй вже під п’ятдесят, але ж де так себе
Коли моя найкраща подруга виїхала з села, то я зітхнула з полегкістю. Наче камінь у мене з душі упав. Адже я не бачила її очей і не чула голосу, який мені докоряв, що я у неї хлопця забрала.
Історії з життя 0
Ну, походив до неї Тарас який місяць і що? Розлюбив і на мене увагу звернув, то що я мала його відігнати, якщо сама давно його любила? А Анна
Він мене спитав чи я його не впізнаю, звичайно, що очі мене вже підводять, тим більше, що я його вже давно відспівала, а тепер он який сюрприз. Воскрес!
Історії з життя 0
– Ти пустиш мене до хати, хочу пояснити, що сталося, покаятися перед тобою та дітьми… – Довго ж ти наважувався, сорок років пройшло… Олексій був гарним і все.
Чоловік вже який місяць вилежувався на дивані і про роботу на віть не згадував
Історії з життя 0
Довгождане весілля (частина 2) Отож, чоловік вже який місяць вилежувався на дивані і про роботу на віть не згадував: – Любонько,- каже він мені, – Я покинув роботу
Де ж я знала, що все так обернеться, де ж я знала, що людина може бути така двулична? А ще ж і не могла я збутися свого чоловіка, а кому було про це казати і просити? Мені ж усі говорили, що не треба мені Анатолія
Історії з життя 0
Довгождане весілля (частина 1) Таке вже зі мною сталося, що як в тій приказці – «не мала баба клопоту і купила собі козу». Де ж я знала, що
Я не мала куди летіти, бо вдома сама, купила скільки мені треба і на тому щаслива. Хоча, ні, не щаслива, бо вже давно хочеться аби тебе вдома чекали, щоб було кому налисники готувати і кашку варити
Історії з життя 0
Хоч я й не була гарна, але завжди любила одягнутися, мала добру роботу, тому не було проблем з грошима, хіба з асортиментом. Тому я старалася знайти гарну матерію
В двері довго дзвонили, тому настрій у мене вже був відповідний. Але я не сподівалася, що гостя мене відпихне і безцеремонно у взутті завалиться просто у вітальню
Історії з життя 0
– Я кохана твого чоловіка і хочу давно з тобою поговорити, бо Саша тягне і тягне, а я вже не маю сили це терпіти. Відступи і їдь у
Я працюю сільському кафе кухарем, мене замовляють на різні святкування і я ще не маю спокою вдома, бо як не свято чи іменини – вся дорога родина у мене вдома, цьогоріч я зрозуміла, що або я старію вже, або що.
Історії з життя 0
Чомусь моя родина думає, що продукти я не купую в магазині. А мені все дістається дармово, бо я працюю при продуктах: там не додала, там недорізала і вже

You cannot copy content of this page