Прийшла до мене сусідка наче поспівчувати, а в самої аж вуха настовбурчилися, мов та лійка скрутилися аби я в них лила свої жалі, що таке в моїй родині сталося та волосся на собі микала, бо ж як тепер жити маю
– А що тут такого, – відказала я їй, – всяке в житті буває, не перша моя донька і не остання. – Так, так, то тепер така молодь
Свекруха вмить зблідла, де й ділася її самовдоволена посмішка. Вона думала, що я все та ж жінка, яка стала у неї на порозі десять років тому, так був у мене секрет, але й її я знаю, то зараз настав час вирішити, як ми будемо жити далі
Як і кожна свекруха, моя була переконана в тому, що її синочок вартий кращої, бо що я там на тій роботі працюю, та прибираю, перу, готую і піклуюся
Я справді виграла в життєву лотерею – чоловік багатий, гарна і живу нічим не турбуючись, бо знала дуже простий рецепт, який мама моя передала. Вірніше, я на її прикладі розуміла, як чинити не правильно.
Моя мама з тих жінок, які все тягнуть на собі і ще й про чоловіка не забувають. Вона працювала хоч і не на високооплачуваній роботі, але мала середню
Донька певно й забула, як тоді пожартувала недоречно, але як Бог зробив, що кожне її слово збулося, але не принесло їй щастя. Гарна моя була Юля, мов з картинки, я їй завжди ниточку зав’язувала червону, але не чужі люди її зурочили, а сама вона свою долю сотворила
Як могли такі дві різні сестри вдатися – одному Богу відомо. Старша Віра – розумна і спокійна, але вся в батька, наче мав бути хлопчик, але потім Бог
Я й досі не знаю, що керувало моєю матір’ю, хоч сама вже маю онуків, бо те, як вона мені в житті нарадила не лізло ні в які ворота. Я спочатку думала, що вона мене просто хотіла з рук спихнути, але є у мене підозра, що вона просто не хотіла мені щастя
Я росла з двома сестрами і одним братом в невеликому селі, всі наші працювали в колгоспі, діти вчилися до восьмого класу, а там хто заміж, а хто в
Аня почала мені скаржитися на Сергія. Спочатку це були дрібниці: то він не допоміг з дітьми, то не встиг щось купити в магазині. Я звикла до таких розмов — подруги часто діляться буденними проблемами. Я слухала її, кивала головою, намагалася підтримати, хоча в глибині душі завжди було дивно чути це. Адже йшлося про мого брата
Мені було непросто звикнути до думки, що мій брат Сергій одружився з моєю найкращою подругою, Анею. Вони були разом вже понад десять років, і, здавалося, все у них
В той день я втратила коханого, але знайшла вірну подругу, ми й досі дружимо і зі сміхом згадуємо той день. А починався він, як поганенька історія: хтось відкриває двері, я думаю, що то Володя, аж тут якась жінка і з претензіями, чого я не плачу за квартиру. А далі таке почалося
Тоді мені було тридцять вісім років, я працювала в сільському магазині і приходила до себе після важкого розлучення. Чоловік знайшов іншу, а я приїхала до батьків в село.
Знаю я, чого з самого початку зятя незлюбила, адже вже з таким гарним хлопцем моя Ліля зустрічалася, а тепер буде вічно на виплати працювати. Так я собі тоді думала, але життя мені такий урок дало, що й до цих пір не віриться, що я так могла помилятися
Отож, Ліля моя єдина донька, балували ми її з чоловіком, але вони була у нас добра, не зарозуміла, товариська. Ми вірили, що вона знайде такого ж хорошого хлопця
Я виконувала всі поради матері, але замість щасливого шлюбу отримувала казна-що. я не розуміла чому все так відбувається, адже мама говорила слушні речі, але від того любові та поваги від чоловіка не прибавлялося.
Це було багато років тому, коли ми тільки з моїм чоловіком одружилися і почали жити разом в квартирі його бабусі. Мама мені давала всілякі настанови щодо сімейного життя,
Вийшло дуже вже незручно і не хотіла я аби давня дружба між нами так скінчилася, але я не мала вибору, бо те, що Галя вчинила – то вже поза моїм терпінням
Отож, дружили ми з Галею по-сусідськи, жили двері в двері, вона часто приходила на свого чоловіка поскаржитися. – Вже роки з ним живу, а подяки – ніякої, –

You cannot copy content of this page