Головна

nat

Зі мною стався доволі поширений випадок, коли ти виходиш на пенсію і розумієш, що життя вже скінчилося, що вже не заскочиш в останній потяг і не буде ні радості, ні щастя. То був у мене такий період.
Історії з життя 0
І я вирішила, що на свою останню зарплату куплю собі щось справді цінне, таке про що мріяла все життя. Це я вже загнула, бо на мрію всього мого
В шістдесят два роки я була вимушена поїхати на заробітки, бо життя разом з сином та його дружиною було просто неможливим.
Історії з життя 0
Я з тих жінок, що будуть поступатися і будуть мовчати, лиш би дитині було добре. Коли син привів в дім Зоряну, то я зробила вигляд, що вона мені
Я стала на сторону свого чоловіка, а мама мене не розуміє, каже, що я зрадила родину
Історії з життя 0
– Чоловіки приходять і йдуть, а сім’я – то навіки і мені шкода, що ти нас проміняла на задубілі шкарпетки. Все почалося з моменту нашого з Ярославом весілля,
Онук з дружиною так здивувався, коли я йому вказала на двері: – Ба, ти чого? Я ж тут все життя прожив!
Історії з життя 0
– Тому вже досить тут жити і живи бозна-де, але не тут. З мене досить! Можу я в своїй сімдесят вісім років хоч на мить побути в спокої?
Поки робили доньці з зятем добро, то не було чути від них слів подяки, а як тільки перестали, то раптом виявилося, що їм один на одного почали очі відкриватися.
Історії з життя 0
Донька у нас одиначка і ми все робили для того аби вона була щаслива, змалку я її водила на всілякі гуртки аби вона себе проявила, щоб вміла гарно
Знаєте, трохи незручно вийшло з Борисом, бо як-не-як, він чоловік одружений, але ж і я його вічно чекати не можу.
Історії з життя 0
З Борисом я познайомилася, коли мені було сорок п’ять років і я тоді була самотня, а Борис дуже велемовним, казав, що от-от розійдеться з жінкою, просто треба трохи
Зустріла я Ігоря в магазині випадково, я б і не помітила нічого, якби не почула біля себе дивний рух – людина з усього розгону пригальмувала біля мене з візком, а потім дуже різко поїхала в зворотному напрямку. І на ось цей рух я підняла очі і побачила, як від мене зі швидкістю віддаляється дуже знайома постать
Історії з життя 0
Треба ж, тридцятьь років пройшло, а він і далі смішно сутулить плечима. Якби я була нафарбована і в новому пальто, то неодмінно б його наздогнала і спитала про
Я дуже вдячна подрузі, що вона тоді побачила мене і сказала: «Оксано, так діла не буде, або ти береш життя в руки, або опинишся на вулиці».
Історії з життя 0
Все у мене було як у всіх: вчилася, одружилася, працювала. але так сталося, що моя робота рахувалася наче престижною, наче шанованою, але на практиці не приносила ніяких грошей.
Я росла в багатодітній родині, де, крім мене було ще шестеро братів і сестер, я була другою дитиною в родині і мені було тоді десять років, коли мама й тато вирішили мене віддати. Звичайно, що вони мені казали, що мої нові батьки будуть годувати мене лише солодощами і спати я буду одна на ціле ліжко і одяг буде лише моїм, як і взуття.
Історії з життя 0
Це була дуже заманлива пропозиція, але я все одно не хотіла нікуди їхати від мами і від тата. – Людо, там тобі буде добре, – обіцяла мама, –
Я якось між іншим сказала подрузі, що мій чоловік дуже часто не ночує вдома і вічно пропадає в тих відрядженнях. Просто сказала, без жодної такої думки, а подруга, мов той яструб, як стрепенеться і давай
Історії з життя 0
– Що ти так це попускаєш? Має твій Павло когось, а ти й рада? – Як когось? У нас же онуки! – Господи, ти як нинішня! Сама не

You cannot copy content of this page