nat

.- Марусю, – каже він мені, – де двоє там і третє за компанію піде, які твої роки, коли ти у мене така ще молода. А мені, на

Я була переконана, що любов можлива лише в достатку. То у юності я думала, що милого усмішка мене обігріє, цілунки наситять, а в обійми я одягнуся, мов у

Звичайно, що мене по голові ніхто не погладив, а от тато таки «погладив», хоч мама й просила, щоб він спам’ятався. Тато не був якимось злим, звичайний сільський чоловік,

Я той випадок дуже добре пам’ятаю, бо син тоді прийшов до нас з чоловіком жити, мав з собою лише те, що на ньому, а пробув у нас тиждень.

Розумієте, я не знала, як їй допомогти та й чи треба, не знала про що з нею говорити, адже не скажеш жінці, яка везе дитину на енну операцію,

– Ти мене навіть на каву не запросиш, – він був щиро здивований. – Слухай, дякую, що підвіз, але мені не цікаво слухати про твоє життя. Тим більше,

– Мамо, я її люблю і хочу жити з жінкою, яку люблю. Невже в житті може так пощастити двічі? – Сину, але ж то Світлана, та я вже

Мій чоловік був єдиною дитиною в сім’ї, тому в невістки я пішла до нього, хоч мої батьки були й проти. – Доню, у нас велика господарка, ну чого

Моя сестра вийшла заміж дуже добре, мама мені її в приклад ставила: – Директор заводу! Не абихто! От Вірочка молодець, моя розумничка. Але те, що мама й тато

Мама тільки скрушно хитала головою і все думала, що якось з часом з мене «виробиться» дівчина, звичайно, що я розвивалася, як всі дівчата, але от ні талії у