Я ніколи не думала, що опинюся в такій ситуації. Народилася я в дитячому будинку, і батьків своїх не знала. Виросла сама, без підтримки рідних, і завжди мріяла про сім’ю, де буде затишок і взаєморозуміння. І, здається, я знайшла це, коли зустріла свого чоловіка. Ми були щасливі, але зараз це щастя затьмарилося
Коли я познайомилася з моїм чоловіком, я відчула, що нарешті знайшла своє місце в житті. Для дитини, яка виросла в дитячому будинку, сім’я стала тим, про що я
Я тоді все чула, як чоловікового брата дружина з матір’ю своєю перемовлялися щодо мене. Вони й так не приховували чому мене взяли за хресну, але які вони були далекі у своїх надіях – от в чому питання
– Це добре, що вони дітей не мають, стільки статків твоїй доньці залишиться, ти молодець у мене, – шепотіла сваха Ірині, а та головою кивала. – Вона дуже
«Вона чужа і тобі, і мені, то чого я маю її виховувати і гроші на неї витрачати?» – я говорила на весь голос і мені було байдуже чи чує Тамара. Я готова була багато пробачити Володимиру з вдячності, бо й сама маю минуле, про яке той нічого не питає. Але ця ситуація й справді виходила за всі рамки
Я Володимира зустріла, коли вже була три роки як розлучена, дві доньки п’яти і семи років, нема власного житла, чоловік аліменти то платить, то у нього грошей нема,
Так сталося, що моя рідна сестра живе з моїм чоловіком. Прийняти це мені було не просто, але тепер я рада, що все так склалося, хоч сама не маю жіночого щастя
Ми з Юрком одружилися молодими, одразу пішли діти, жила я в невістках. Я не знаю, в кого там щасливі молоді роки, бо єдині радісні спогади, то були у
Якось незручно вийшло, що син про все дізнався. Я вже й все в холодильник не кладу, щоб невістка, як прийде перевіряти недодивилася, але все одно син дізнався. Не думала я, що він так вчинить
Я завжди стараюся аби нікому не муляти очі, я краще промовчу, поступлюся, лиш би все було добре. А я що – потерплю, чи мені вперше? Терпінню я навчилася
Я познайомилася з Віталієм в автобусі і не просто в автобусі, а переповненому суботньому автобусі на останньому рейсі, коли він не просто повний, а такий переповнений, що з вікон виглядають зовсім не лиця
І я вам отак скажу, що то найкращий час аби перевірити людину, яка вона є насправді, адже люди в екстремальних ситуаціях розкривають всю свою суть. Скажете, що такого
А чому це я не маю права приходити до свого сина тоді, коли захочу? Теоретично, квартира наша з ним, а не моєї невістки, у якої раптом прокинулася ґаздиня. Уявляєте, їй двадцять два роки. А вона ґаздиня в моєму домі!
Не можу вам передати, що я відчуваю, бо зажадала Галя аби я віддала їй ключі від квартири: – Ми окрема родина і не треба до нас приходити і
Коли ми з чоловіком вирішили розлучитися, я не могла повірити, що моя донька Ліля зробить такий вибір
Вона сказала, що хоче залишитися з батьком. Цей момент був одним із найскладніших у моєму житті. Під час суду вона сказала багато речей, які були точно не про
Мені було складно назвати свекруху матір’ю і зовсім не тому, що я дуже люблю свою маму і вона єдина і неповторна. Напевно, якраз, навпаки. Не можу й описати, що у мене викликає слово мама, хоча розповім, що відчуваю, а ви й скажете як це назвати
Коли я виходила заміж за Ігоря, то саме його мама й викликала у мене питання, бо вона не проявляла до мене ніяких емоцій, ні добрих, ні поганих. –
Мої доньки одноголосно були проти того аби я в свої сорок сім років вдруге вийшла заміж. «Мамо, в твої роки? Ти пригадай. Як тобі було заміжній з татом! Дуже ти була щаслива? А як він тебе покинув?»
Справді, спогади були не дуже. А знаєте, що мене дивує? Що ті перші два-три чудові роки кудись діваються! Ну як так може бути, що от ви так безмежно

You cannot copy content of this page