У Ярослава вже кілька тижнів сивіла голова – що ж подарувати його дружині на сорокаріччя. Одні радили перстені з діамантом, інші – сережки з рубіном чи смарагдом. Залежно від кольору очей. І розумієте, справа в тому, що Ярослав забув який у його дружини колір очей
Коли вони тільки зустрічалися, то вони були зелені з сірими вкрапленнями, потім ставали золотистими, а пізніше світло-карими. Це відбувалося залежно від пори року чи часу доби і Ярослав
Кажуть, що від любові до ненависті лише крок, тому я за пів кроку зупинилася і зібрала дітей та поїхала геть від чоловіка, з яким прожила десять років.
Микола вів себе так, наче ми йому заважаємо жити, дихати, їсти, думати, мріяти. Наче пес відганяв від кістки усіх навколо, бо йому хотілося на дивані лежати, пиріжки мої
Коли я видала заміж сина і доньку, то наче з плечей скинула і всі свої роки. А що такого, що мені п’ятдесят п’ять років, якщо я почуваюся на тридцять максимум? Нарешті я в своїй хат ґаздиня і ніхто збоку не пхинькає, що треба їсти та треба прибрати. Хочу – мию, хочу – лежу, хочу – їм, а хочу – до світанку в інтернеті спілкуюся
І попався мені такий хороший співрозмовник, що просто чудо, наче ми з ним в одному дворі виросли і на потічку жаб ловили, і мухомори збирали, і равликів через
Тільки тоді, коли мені перевалило за п’ятдесят, я зрозуміла, що без чоловічої допомоги просто не впораюся. Не те, щоб я не була заміжня, але ж коли то було
Наш з Матвієм будинок стояв наче на горбі, окремо, до ближчих сусідів йти хвилин десять, але як ми були разом, то мені не хотілося ні з ким спілкуватися,
Розумію, що чоловік знову буде незадоволений, що мати прийшла, а як дізнається, що я ще й грошей їй дала, то й не знаю, що буде. А я сама не можу поставити в цій історії крапку, наче яка мана нападає. Коли вона починає говорити та грошей просити
– Лідочко, я ж тебе любила. А ти ж іще молода, хто знає, як доля повернеться, а жінці щастя хочеться. От і я щастя шукала. – Щось надто
– Яка ж ти м’якотіла! Вже мені це поперек горла! Бачити тебе не можу!, – з такими словами чоловік пішов
А я просто реально не розуміла, що ж я робила не так? Я ніколи не скандалила з чоловіком, не казала аби він бавився з дитиною, навпаки. Старалася робити
Я не знаю чи поради хочу чи просто виговоритися, але ситуація з невісткою набуває таких обертів, що я вже не знаю, з якого боку трісне, а з якого лусне. Живу як на тій пороховій бочці і чекаю, коли ж це королівні захочеться моєї квартири
Я сина сама виховувала і старалася на всьому економити. Проте, у мене завжди була зачіска і акуратний одяг, у сина все, що необхідно і навіть умудрялася путівку дістати.
Знаєте, я з першого ж погляду зрозуміла, що вона моя онучка і в душі у мене боролися лише два почуття – я таки була права на рахунок невістки і з нею мій син жебракує, а з другого боку, я не знала, як помиритися з сином
Мій син мав велике майбутнє в столиці, але полюбив якусь Галю з Підволочийського району і все. – Сину, тебе там чекають лише злидні, а тут з твоїм талантом
Я зустрічалася з хлопцем п’ять років і ввесь цей час його мати не давала нам одружитися. Якби вона знала, як її життя повернеться, то не думаю, що я за невістку, то вже було б аж такою неприємністю
Зустрічалася я з Владиславом зі школи, як на випускному обійнялися, то вже й зрозуміли, що не розлучимося ніколи. Звичайно, що й мої батьки спочатку не ставилися до цього
Я була міською дитиною з батьками-лікарями в другому поколінні, але без тями закохалася в Івана. Як мене рідні не вмовляли, як не пояснювали, але я стояла на своєму – або Іван, або ніхто, а далі сказала, що я при надії, тому батьки змирилися
Іван вчився теж майже на лікаря – на ветеринара і планував вернутися в своє село, щоб там працювати на фермі, бо вдома його чекала мати. Батько запросив його

You cannot copy content of this page