nat

Мій чоловік мені снився ще змалечку, снилося як юнак гойдає мене на гойдалці. Сонце сліпить мені очі і я не бачу обличчя, тільки усмішку, я бачу й верховіття

– Ой, та скільки тих курей, а ще й не несуться… – Та посадила картоплі багато, але ж який неурожай… – Ой, та гроші, та хіба їх збереш,

І тут Анна й каже: – Ти бачила, що людям ніде було сісти? На дошках сиділи ще й веретами старими застелила, так наче сто років тому… Та й

У мене з дитинства була широка кістка… Я дивилася на свою тендітну маму, а вона на мене і в очах у нас читалося одне – за що? Мама

– Мамо, а ти ніколи не хотіла мене віддати, – спитав так просто, а мені дух сперло. – Ти що? Як це віддати? – Та як-як… Діти просто

Ми з Мироном були одружені десять років, коли він зібрав речі і пішов до молодої любки. – Справа не в тобі, Олю, просто я втомився так жити, тут

Ми в кумах у Ігоря та Тоні вже років вісімнадцять. Не скажу, що ми у них часті гості, бо Тоня жінка не дуже хлібосольна, сама не запросить на

Ми з Пилипом тридцять років разом, маємо двох дітей, які вже мають пару, правда, молодший Павло, ще лиш живе з дівчиною, але я вірю, що таки одружиться. Аж

Як сьогодні пам’ятаю – прийшла до майбутнього чоловіка в квартиру, а там тьмяний блиск лаку на меблях, важкі штори на вікнах і сяйво кришталю з етажерок. Свекруха мене

Сашко завжди хотів мати донечку, таку з великими бантами і білими підколінками, щоб усмішка була щира і оченята довірливі. Галя з усіх сил намагалася здійснити чоловікову мрію, але