nat

Ми з Петром одружилися вже не юними, у кожного за плечима були стосунки. Але вірили, що от ми – дві половинки одного. Я навіть переїхала жити до Петра

Ми з Іриною не бачилися років п’ятнадцять точно, хоч в гуртожитку жили в одній кімнаті і дуже дружили. Далі втратили зв’язок, бо листуватися колись було не так легко,

Колишня мого чоловіка робить наступний підступ, я просто в цьому впевнена. Дитину їй ні на кого лишити, бачте. А мати її не побуде з дитиною, а має мій

Не те, що доньчиних, моїх і сварять більше і зауважень більше, а доньчині за одні і ті самі провини аж на хитання пальчиком заслужили. Тому я в свекрів

Вона навіть не очікувала, що розлучення це так весело! – Ти добре подумала, Марино? У вас діти. У них перехідний вік. – Мамо, у них майже завжди вік

І сто разів я верталася… Через них… А тепер я їм не потрібна та й батько теж… Отак доживаємо віку обоє, ні рідні, ні вороги, ні чужі… Існуємо…

Дуже давно я уявляла, як зустріну його… Наприклад, я йду по вулиці і кидаю десятку жебракові, той піднімає на мене вдячні очі і я впізнаю в них Семена.

Я знала, що він мамин синочок, але вважала, що з роками мати зрозуміє, що до нас нема чого лізти, та й він матиме в житті інші цілі. Ви

Тому, коли мій Максим почав часто затримуватися на роботі, їздити в довгі відрядження – я мов ожила, я вам чесно скажу. Не те, що я не люблю свого

О, я ніколи не виїжджала за межі області, зате я привела на світ двійко діток. О, я ніколи не купила собі дорогу річ, зате цілий вік провела на