nat

Коли я познайомилася з Петром, то вже мала свою квартиру, хоч мені тоді було лише двадцять дев’ять років. – То хіба квартира, – казала свекруха, оглядаючи мої метри,

Попала я в багату родину, але чи не одразу перетворилася на куховарку і прибиральницю, а не на члена родини. – А що тобі важко на всіх сніданок зробити,

Чому все має бути «потім»? Щоб вже нічого потім не хотілося? Хто таке придумав? Таке враження, що передають у спадок економію і скнарість, а не будинки і машини.

У мого колишнього чоловіка давно інша родина, я так само закохана і щаслива в стосунках жінка. Вірніше була. Бо рішення мого колишнього чоловіка аж ніяк не сприяє тому,

Я дивилася на колись кохане обличчя, не роки змінили його, ой не роки. Правду кажуть, аби сильно кохати – треба мати сміливість. Сміливість бути з людиною, яку любиш

Я сиділа і дивилася на ці стіни і підлогу, але бачила їх не в відблисках венеціанки, а ще тільки пошпакльованими і на підлозі лежав матрац, світла не було,

Мене вмовляв і чоловік, і свекруха, вони стільки мені обіцяли, лиш би я погодилася на їхні вмовляння. І я погодилася. Проте, зараз я не маю їх вмовляти мені

Микола був наймолодшим сином, тому й привів мене за невістку до своїх батьків. Там була велика хата, але за роки спільного життя, то ми майже все там переробили,

Я дуже хотіла мати свій дім, бо історія моїх мами й бабусі навчила мене, що дуже вже залежить від того, як до тебе будуть ставитися, коли ти нічого

Не знаю чи й виграла б я ці змагання за мого чоловіка з його найкращим другом, адже вони з першого касу разом, а тут я. Але подруга мені