Прийдемо до їдальні чи кафе. Візьмемо однакові обіди, як усі. Їмо. З першої ложки жінка починає морщитися і говорити, що це дуже несмачно
Працював із дуже примхливою пані. Я не любив ходити з нею на обід. Прийдемо до їдальні чи кафе. Візьмемо однакові обіди, як усі. Їмо. З першої ложки жінка
І з яким подивом я читаю, що дорога кумася, то така чудова людина
«Та я тобі завжди вдячна за те, що ти для мене робила всі ці роки», – кліпає та очима, а я й собі: А як то ти мені
Я навіть не здогадувалася, чого Вадим везе мене в місто, а не до себе додому
Я певна, що всі долі, які отак переплелися, вони були б щасливі, якби не одна людина. Ви самі здогадаєтеся хто. Вадим був за мене старшим на п’ятнадцять років
Віктор мене запевнив, що він залишив дружині велику квартиру і машину
Я двадцять років віддала своєму чоловікові, двадцять найкращих років мого життя і за те я маю таку віддяку? Та мені й досі не віриться, що таке сталося, що
Якось ця пані почула, як невістка сказала синові: “Твоя мама, мабуть, багато кладе порошку, коли пере”
Вчителька вийшла на пенсію. І десять років жила у сина. У його сім’ї. Нещодавно зустрілися, і вона поділилася зі мною радістю, що вдруге вийшла на пенсію. Пам’ятаю, коли
Мій колишній чоловік мимоволі спричинив наше знайомство з його коханою, а далі таке почалося, наче в казці.
Мій колишній чоловік мимоволі спричинив наше знайомство з його коханою, а далі таке почалося, наче в казці. Я дуже пишалася собою, адже мені не даси ніколи сорок років,
Я вважаю, що сваха навмисно влізла туди, куди не слід і всі її поради стосуються не так моєї доньки і її добробуту, як благополуччя її сина.
Почну, певно, з самого початку аби ви зрозуміли, як я попала в таку ситуацію. Я була молодою дівчиною і на дискотеці познайомилася з хлопцем. Він був з сусіднього
Прийшлося їхати в село, до нашого дому
Всі казали, що наша сім’я дуже працьовита, але нам чомусь не ведеться господарка. А я вам тепер можу сказати чому, бо все треба робити вчасно, а не для
Нарешті я вдома
Яка різниця, як людина приходить до себе, до спокою і тиші. Наталя пройшла багато доріг, вона була й за кордоном на заробітках, поїздила по країні, її ноги бачили
Діти червоніли, адже це вони мали подати приклад для своїх дітей
Микола ніколи не мав спокою, бо п’ятеро дітей треба було на ноги ставити, а на фабриці тоді не дуже й платили. Добре, що мав золоті руки та вмів

You cannot copy content of this page